Роздiл 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни

  Для цілей цього Закону використовуються наступні основні терміни:

  додаткова освіта - цілеспрямований процес виховання і навчання за допомогою реалізації додаткових освітніх програм, надання додаткових освітніх послуг і здійснення освітньо-інформаційної діяльності за межами основних освітніх програм в інтересах людини, суспільства, держави. Додаткова освіта включає загальну додаткову освіту і професійну додаткову освіту;

  загальна додаткова освіта - додаткова освіта, спрямована на розвиток особистості, що сприяє підвищенню культурного та інтелектуального рівня людини, її професійній орієнтації відповідно до додаткових загальноосвітніх програм;

  професійна додаткова освіта - додаткова освіта, спрямована на підвищення кваліфікації і професійну перепідготовку осіб, що мають професійну освіту, відповідно до додаткових професійних освітніх програм, кваліфікаційних вимог до професій і посад. Професійна додаткова освіта включає підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки;

  підвищення кваліфікації - відновлення знань і навичок осіб, що мають професійну освіту, у зв'язку з підвищенням вимог до рівня їхньої кваліфікації і необхідністю засвоєння ними нових способів рішення професійних завдань;

  професійна перепідготовка - придбання додаткових знань і навичок відповідно до додаткових професійних освітніх програм, що передбачають вивчення наукових і навчальних дисциплін, розділів техніки і нових технологій, необхідних для здійснення нового виду професійної діяльності та одержання нової кваліфікації в межах наявної професійної освіти в осіб, що навчаються;

  стажування - закріплення на практиці знань і навичок, надбаних у процесі одержання професійної додаткової освіти, одержання професійних і організаторських якостей для виконання професійних обов'язків;

  додаткова професійна підготовка - удосконалювання навичок осіб, що одержали професійну підготовку;

  самоосвіта - форма засвоєння додаткових освітніх програм при мінімальній організації освітнього процесу або повної відсутності управління цим процесом з боку педагогічних працівників;

  додаткові освітні послуги - діяльність, спрямована на задоволення потреб людини в придбанні нових знань і розвитку індивідуальних здібностей при сприянні педагогічних працівників і здійснювана за межами основних освітніх програм, що є профілюючими для навчальних закладів і організацій, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти;

  навчальний заклад додаткової освіти - навчальний заклад, що здійснює діяльність з реалізації в якості основних однієї або декількох додаткових загальноосвітніх програм та (або) додаткових професійних освітніх програм;

  організація, що здійснює діяльність в сфері додаткової освіти, - некомерційна організація (у тому числі громадська організація (об'єднання), основною статутною метою якої є діяльність з реалізації додаткових освітніх програм, або інша організація, що має освітній підрозділ, що реалізує зазначені освітні програми;

  освітньо-інформаційна діяльність - діяльність, спрямована на задоволення потреб людини в одержанні інформації про досягнення в різних галузях знань і підвищенні його освітнього рівня.

Стаття 2. Законодавство України про додаткову освіту

  Законодавство України про додаткову освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Право громадян України на додаткову освіту

  1. Громадяни України мають право на одержання додаткової освіти в межах системи освіти, а також мають право вибору додаткових освітніх програм і форм одержання додаткової освіти, якщо інше не передбачено законом.

  2. Особи, що навчаються, а також інші особи у віці до 18 років мають право на одержання безкоштовної додаткової освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Порядок і умови реалізації цього положення встановлюються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено цим Законом.

  3. Працівники підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності для одержання додаткової освіти мають право на відпустку, яка надається один раз на рік тривалістю не менше п'яти робочих днів без збереження заробітної плати. Право вибору додаткової освітньої програми, а також навчального закладу додаткової освіти, іншого навчального закладу, що реалізує додаткові освітні програми, або організації, що здійснює діяльність в сфері додаткової освіти, належить працівнику.

  4. Працівники підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності мають право на підвищення кваліфікації один раз на п'ять років, професійну перепідготовку або стажування за рахунок роботодавця в обсязі не менше 72 годин відповідно до додаткових освітніх програм, визначеними роботодавцем. Роботодавець вправі організовувати і здійснювати підвищення кваліфікації, професійну перепідготовку або стажування своїх працівників у більшому обсязі.

Роздiл ІІ. СИСТЕМА ДОДАТКОВОЇ ОСВІТИ

Стаття 4. Поняття системи додаткової освіти

  Система додаткової освіти є складовою частиною системи освіти і включає:

  додаткові освітні програми;

  державні освітні стандарти додаткової освіти;

  навчальні заклади додаткової освіти та організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти;

  об'єднання (асоціації, союзи) навчальних закладів додаткової освіти та організацій, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти;

  державно-громадські об'єднання (професійні асоціації, об'єднання товариств, об'єднання наукових і методичних рад та інші об'єднання), що сприяють реалізації додаткової освіти;

  органи управління освітою і підпорядковані їм організації;

  організації, діяльність яких спрямована на забезпечення освітнього процесу в навчальних закладах додаткової освіти та організаціях, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти.

Стаття 5. Додаткові освітні програми

  1. Додаткові освітні програми визначають зміст додаткової освіти і підрозділяються на додаткові загальноосвітні програми і додаткові професійні освітні програми.

  Додаткові загальноосвітні програми і додаткові професійні освітні програми можуть бути програмами додаткової освіти дітей, додаткової освіти дорослих, додаткової освіти осіб незалежно від віку.

  2. Додаткові професійні освітні програми в залежності від вимог до рівня професійної освіти осіб, що навчаються, поділяються на додаткові освітні програми вищої професійної освіти, додаткові освітні програми середньої професійної освіти, додаткові освітні програми початкової професійної освіти.

  До додаткових освітніх програм вищої професійної освіти відносяться додаткові професійні освітні програми, для засвоєння яких особам, що навчаються, необхідно мати вищу професійну освіту. До додаткових освітніх програм середньої професійної освіти відносяться додаткові професійні освітні програми, для засвоєння яких особам, що навчаються, необхідно мати середню професійну освіту. До додаткових освітніх програм початкової професійної освіти відносяться додаткові професійні освітні програми, для засвоєння яких особам, що навчаються, необхідно мати початкову професійну освіту.

  До додаткових освітніх програм професійної підготовки відносяться додаткові професійні освітні програми, призначені для удосконалення навичок осіб, що одержали професійну підготовку.

  3. До додаткових загальноосвітніх програм відносяться додаткові освітні програми, призначені для засвоєння особами, що навчаються, культурних цінностей, розвитку індивідуальних здібностей, професійної орієнтації, і не віднесені до додаткових професійних освітніх програм.

  4. Додаткові освітні програми додаткової освіти дітей можуть бути науково-технічного, спортивно-технічного, фізкультурно-спортивного, художнього, туристсько-краєзнавчого, еколого-біологічного, військово-патріотичного, соціально-педагогічного, соціально-економічного, природно-наукового та іншого спрямовання.

  5. Додаткові освітні програми не повинні пропагувати насильство, соціальну, расову, національну, релігійну або мовну перевагу, дискримінацію за статевими ознаками.

Стаття 6. Порядок розробки і затвердження додаткових освітніх програм

  1. Додаткові освітні програми розробляються і затверджуються навчальними закладами додаткової освіти, іншими навчальними закладами, що реалізують додаткові освітні програми, і організаціями, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти.

  2. Державні органи управління освітою забезпечують розробку типових додаткових освітніх програм на основі державних освітніх стандартів додаткової освіти та інших відповідних вимог до змісту додаткової освіти.

  3. Додаткові освітні програми, що включають елементи військової підготовки, розробляються на основі типових додаткових освітніх програм і погоджуються з відповідними центральними органами виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

  4. Зміст додаткових освітніх програм, форми їх засвоєння і тривалість навчання за зазначеними програмами визначаються навчальними закладами додаткової освіти, іншими навчальними закладами, що реалізують додаткові освітні програми, і організаціями, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, споживачами освітніх послуг з обліком вимог державних освітніх стандартів додаткової освіти або інших відповідних вимог до змісту додаткової освіти.

Стаття 7. Державні освітні стандарти додаткової освіти

  1. Перелік додаткових професійних освітніх програм, навчання за якими здійснюється відповідно до державних освітніх стандартів додаткової освіти, порядок розробки, затвердження і введення державних освітніх стандартів професійної додаткової освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  2. Державні освітні стандарти загальної додаткової освіти не встановлюються.

Стаття 8. Реалізація додаткових освітніх програм

  1. Додаткові освітні програми реалізуються:

  у навчальних закладах за межами основних освітніх програм, які визначають статус цих закладів;

  в навчальних закладах додаткової освіти;

  в організаціях, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти;

  за допомогою індивідуальної педагогічної діяльності.

  2. Додаткові освітні програми можуть реалізовуватися через засоби масової інформації шляхом випуску навчальних (освітніх) теле- і радіопередач, регулярної демонстрації навчальних кіно- і відеофільмів, запровадження постійної рубрики в періодичних та інших друкарських виданнях, а також за допомогою телекомунікаційних систем і аудіовізуальних та інтерактивних засобів.

  3. У залежності від віку осіб, що навчаються, навчальні заклади додаткової освіти можуть бути наступних типів:

  навчальні заклади додаткової освіти дітей;

  навчальні заклади додаткової освіти дорослих;

  навчальні заклади додаткової освіти осіб незалежно від віку.

  4. Навчальні заклади додаткової освіти дорослих у залежності від рівня додаткових освітніх програм, які ними реалізуються, поділяються на:

  навчальні заклади вищої професійної додаткової освіти;

  навчальні заклади середньої професійної додаткової освіти;

  навчальні заклади початкової професійної додаткової освіти;

  навчальні заклади загальної додаткової освіти.

  Навчальним закладом вищої професійної додаткової освіти є навчальний заклад додаткової освіти, у якому кількість осіб, що навчаються за додатковими освітніми програмами вищої професійної освіти, складає не менше 50 відсотків від загальної кількості осіб, що навчаються в зазначеній установі.

  Навчальним закладом середньої професійної додаткової освіти є навчальний заклад додаткової освіти, у якому кількість осіб, що навчаються за додатковими освітніми програмами вищої професійної освіти і додатковими освітніми програмами середньої професійної освіти, складає не менше 50 відсотків від загальної кількості осіб, що навчаються в зазначеній установі. При цьому кількість осіб, що навчаються за додатковими освітніми програмами вищої професійної освіти, складає менше 50 відсотків від загальної кількості осіб, що навчаються в зазначеній установі.

  Навчальним закладом початкової професійної додаткової освіти, що не є навчальним закладом вищої професійної додаткової освіти або навчального закладу середньої професійної додаткової освіти, є навчальний заклад додаткової освіти, у якому кількість осіб, що навчаються за додатковими професійними освітніми програмами складають не менше 50 відсотків від загальної кількості осіб, що навчаються в зазначеній установі.

  Інші навчальні заклади додаткової освіти відносяться до навчальних закладів загальної додаткової освіти

  5. Типові положення про навчальні заклади додаткової освіти відповідних типів і видів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Навчальні заклади додаткової освіти дітей і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти дітей

  1. Додаткова освіта дітей здійснюється в навчальних закладах додаткової освіти дітей, навчальних закладах додаткової освіти осіб незалежно від віку, інших навчальних закладах, що реалізують основні освітні програми, і організаціях, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти дітей.

  2. Навчальні заклади додаткової освіти дітей можуть бути наступних видів:

  палаци; центри (будинки);

  станції;

  школи;

  клуби; студії; дитячі оздоровчо-освітні табори;

  інші навчальні заклади додаткової освіти дітей.

Стаття 10. Навчальні заклади додаткової освіти дорослих і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти дорослих

  1. Навчальним закладом додаткової освіти дорослих є навчальний заклад додаткової освіти, у якому особи у віці понад 18 років складають не менше 50 відсотків від загальної кількості осіб, що навчаються.

  2. Навчальні заклади додаткової освіти дорослих можуть бути наступних видів:

  академії підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки;

  інститути підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки (вища школа);

  міжгалузеві регіональні центри підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки;

  навчальні центри підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки (навчальні центри навчання працівників на виробництві);

  курси підвищення кваліфікації (школи технічного навчання);

  інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми додаткової освіти дорослих.

  Академії підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки та інститути підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки можуть реалізовувати освітні програми післявузівської професійної освіти в порядку, встановленому законодавством України про освіту.

  3. При наявності ліцензій на ведення освітньої діяльності за додатковими освітніми програмами додаткову освіту дорослих крім установ, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, можуть здійснювати навчальні заклади різних типів і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти дорослих.

Стаття 11. Навчальні заклади додаткової освіти осіб незалежно від віку та організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти осіб незалежно від віку

  1. Навчальним закладом додаткової освіти осіб незалежно від віку є навчальний заклад додаткової освіти, що реалізує додаткові освітні програми додаткової освіти осіб незалежно від віку.

  2. В освітній установі додаткової освіти осіб незалежно від віку можуть навчатися діти і дорослі. При визначенні типу такого навчального закладу вікові співвідношення осіб, що навчаються в них, не встановлюються.

  3. Навчальні заклади додаткової освіти осіб незалежно від віку можуть бути наступних видів:

  центри (навчальні центри, центри безупинної освіти);

  народні університети;

  інститути;

  будинки знань;

  курси (навчальні курси, курси технічного навчання, спортивно-технічні курси);

  курси (школи), навчання в яких здійснюється за різними галузями знань, видами мистецтв, народних промислів;

  школи (навчальні школи, школи технічного навчання, спортивно-технічні школи);

  інші навчальні заклади додаткової освіти осіб незалежно від віку.

  4. При наявності ліцензій на ведення освітньої діяльності за додатковими освітніми програмами додаткова освіта осіб незалежно від віку крім установ, зазначених у пунктах 1 - 3 цієї статті, можуть здійснювати навчальні заклади різних типів і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти осіб незалежно від віку.

Стаття 12. Особливості додаткової освіти дітей

  1. Додаткова освіта дітей спрямована на розвиток особистості, її мотивації до пізнання і творчої діяльності.

  2. Додаткова освіта дітей здійснюється у відповідності з наступними принципами:

  вільний вибір дітьми навчальних закладів додаткової освіти і додаткових освітніх програм відповідно до інтересів, схильностей і здібностей дітей після одержання ними основної загальної освіти;

  різноманіття додаткових освітніх програм,

  задовольняючі різноманітні інтереси дітей;

  безперервність додаткової освіти, взаємопов'язаність додаткових освітніх програм, можливість їх корекції в процесі засвоєння;

  психолого-педагогічна підтримка індивідуального розвитку дітей;

  творче співробітництво педагогічних працівників і дітей,

  збереження фізичного і психічного здоров'я дітей.

Стаття 13. Особливості додаткової освіти дорослих

  1. Додаткова освіта дорослих включає підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки, а також сприяє одержанню освіти нового рівня, задоволенню інтелектуальних та інших потреб особистості, у тому числі з ініціативи роботодавців.

  2. Додаткова освіта дорослих повинна забезпечити безперервність їхньої освіти, надання їм можливості одержання додаткової освіти, необхідної для здійснення професійної та іншої діяльності (у тому числі в сфері охорони здоров'я та охорони навколишнього середовища), для забезпечення адаптації до нових виробничих або соціокультурних умов і для задоволення інтелектуальних та інших потреб особистості.

  3. Додаткова освіта дорослих здійснюється на добровільній основі, за винятком випадків, якщо професійна додаткова освіта дорослих є їхнім трудовим обов'язком.

Стаття 14. Освітньо-інформаційна діяльність

  1. Освітньо-інформаційна діяльність здійснюється за допомогою навчання за короткостроковими додатковими освітніми програмами, у тому числі за допомогою окремих лекцій і консультацій, а також із використанням засобів масової інформації. За результатами такого навчання передбачається в обов'язковому порядку видача особам, що навчаються, документів про засвоєння ними додаткових освітніх програм.

  2. У випадку, якщо додаткова освіта являє собою освітньо-інформаційну діяльність, організовану за рахунок роботодавців, вони вправі визначати порядок і умови організації цієї діяльності.

  3. Навчальні заклади додаткової освіти та організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, основною статутною метою яких є освітньо-інформаційна діяльність, атестації і державній акредитації не підлягають.

  4. Освітньо-інформаційна діяльність може здійснюватися на умовах державного замовлення, а також на умовах замовлення органів місцевого самоврядування

Стаття 15. Порядок прийому громадян в навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, на навчання за додатковими освітніми програмами

  1. Порядок прийому громадян в навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, на навчання за додатковими освітніми програмами визначається засновниками цих навчальних закладів відповідно до закону, і закріплюється в статутах цих навчальних закладів. Порядок прийому громадян в організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, на навчання за додатковими освітніми програмами встановлюється цими організаціями.

  2. При прийомі громадянина в навчальний заклад додаткової освіти, інший навчальний заклад, що реалізує додаткові освітні програми, або організацію, що здійснює діяльність в сфері додаткової освіти, на навчання у відповідності з додатковими освітніми програмами зазначені навчальні заклади або організації зобов'язані ознайомити громадянина та (або) його батьків або інших законних представників із статутом навчального закладу або організації, що здійснює діяльність в сфері додаткової освіти, із відповідною додатковою освітньою програмою, із ліцензією на ведення освітньої діяльності і з іншими документами, які регламентують організацію освітнього процесу.

  3. Переваги при прийомі до навчального закладу додаткової освіти, іншого навчального закладу, що реалізує додаткові освітні програми, або організацію, що здійснює діяльність в сфері додаткової освіти, на навчання за додатковими освітніми програмами за інших рівних умов мають:

  особи, що потребують соціальну допомогу, у тому числі діти-сироти, діти, що залишилися без піклування батьків;

  діти з багатодітних сімей;

  діти-інваліди, інваліди І і ІІ груп, якщо навчання за додатковими освітніми програмами відповідно до висновку установ медико-соціальної експертизи їм не протипоказано;

  інші особи за рішенням Кабінету Міністрів України або засновника (засновників) навчального закладу додаткової освіти, іншого навчального закладу, що реалізує додаткові освітні програми, або організації, що здійснює діяльність в сфері додаткової освіти.

  4. При надходженні в навчальний заклад додаткової освіти, інший навчальний заклад, що реалізує додаткові освітні програми, або організацію, що здійснює діяльність в сфері додаткової освіти, на навчання за додатковими освітніми програмами, пов'язане з визначеними вимогами до стану здоров'я, осіб що навчаються, громадяни повинні представити медичний висновок про відсутність протипоказання, що перешкоджає навчанню за зазначеними освітніми програмами.

Стаття 16. Документи про засвоєння додаткових освітніх програм

  1. Навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти і надають додаткові освітні послуги відповідно до ліцензій, видають особам, що завершили навчання, за їх вимогою документи про засвоєння додаткових освітніх програм або про одержання додаткових освітніх послуг. Форма документів визначається навчальними закладами додаткової освіти, іншими навчальними закладами, що реалізують додаткові освітні програми, і організаціями, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, за винятком випадків, передбачених законодавством. Зазначені документи завіряються печаткою цих навчальних закладів і організацій.

  2. Навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, що мають державну акредитацію, вправі видавати особам, що пройшли підсумкову атестацію, документи державного зразка про засвоєння відповідної додаткової освітньої програми.

  3. Види і форми документів державного зразка про засвоєння додаткових професійних освітніх програм, що видаються особам, які завершили навчання за такими програмами, затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

  4. Особи, що засвоїли у формі екстернату додаткові освітні програми, мають право на підсумкову атестацію у відповідних навчальних закладах.

  Засвоєння у формі екстернату додаткових освітніх програм здійснюється в порядку, визначеному Кабінет Міністрів України.

Стаття 17. Управління системою додаткової освіти

  1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади і організації, що реалізують додаткові освітні програми, здійснюють управління діяльністю у сфері додаткової освіти зазначених навчальних закладів і організацій незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  2. Державне управління додатковою освітою здійснюють:

  уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі освіти;

  інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади освіти;

  Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

  обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають навчальні заклади;

  органи місцевого самоврядування.

  3. Уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі освіти за участю інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають навчальні заклади:

  бере участь у визначенні та реалізації державної політики у сфері додаткової освіти;

  розробляє і реалізує державні цільові програми, міжнародні програми розвитку додаткової освіти;

  визначає порядок ліцензування освітньої діяльності за додатковими освітніми програмами вищої професійної освіти;

  визначає порядок атестації і державної акредитації навчальних закладів вищої професійної додаткової освіти, організацій, що реалізують додаткові освітні програми вищої професійної освіти;

  встановлює види і форми документів державного зразка про засвоєння відповідних додаткових освітніх програм;

  визначає категорії громадян, що мають переваги при прийомі до державних і комунальних навчальних закладів додаткової освіти, інших державних і комунальних навчальних закладів, що реалізують додаткові освітні програми, і організацій, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, на безкоштовне навчання за додатковими професійними освітніми програмами;

  готує пропозиції щодо нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення додаткової освіти;

  організує науково-дослідну діяльність у сфері додаткової освіти;

  здійснює навчально-методичне керівництво, контроль та державне інспектування навчальних закладів додаткової освіти, інших навчальних закладів і організацій, що реалізують додаткові освітні програми, незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

  Уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі освіти, інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають навчальні заклади, здійснюють інші повноваження у сфері додаткової освіти, передбачені законами України та положеннями про них.

  4. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів додаткової освіти, інших навчальних закладів і організацій, що реалізують додаткові освітні програми, незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в сфері додаткової освіти та забезпечується уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади і організації, що реалізують додаткові освітні програми, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями та підпорядкованими їм органами управління, у сфері управління яких перебувають навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади і організації, що реалізують додаткові освітні програми, органами місцевого самоврядування.

Стаття 18. Особливості діяльності навчальних закладів додаткової освіти та організацій, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти

  1. У випадку, якщо додаткові освітні програми спрямовані на навчання видам діяльності, що підлягають відповідно до законодавства України ліцензуванню, до складу експертної комісії входять в обов'язковому порядку представники органів державної влади, уповноважені на здійснення ліцензування відповідних видів діяльності.

  У цьому випадку навчальний заклад додаткової освіти має право здійснювати освітню діяльність у межах додаткової освітньої програми відповідно до ліцензії на ведення освітньої діяльності.

  2. Реалізація додаткових освітніх програм, що включають елементи військової підготовки, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

  3. Громадські організації (об'єднання), головною статутною метою яких є освітньоінформаційна діяльність і які претендують на державну підтримку, передбачену цим Законом, зобов'язані одержати ліцензії на ведення освітньої діяльності.

Стаття 19. Працівники навчальних закладів додаткової освіти та організацій, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти

  1. В навчальних закладах додаткової освіти та організаціях, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, можуть передбачатися посади науково-педагогічних, інженернопедагогічних, методичних, педагогічних, інженерно-технічних, адміністративногосподарських, виробничих, учбоводопоміжних та інших працівників.

  2. Науково-педагогічні працівники державних навчальних закладів вищої професійної додаткової освіти, що здійснюють навчання осіб, що мають вищу професійну освіту, за додатковими освітніми програмами, у тому числі за додатковими професійними освітніми програмами, призначеними для підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки в межах вищої професійної освіти, за рівнем оплати праці прирівнюються до науково-педагогічних працівників державних вищих навчальних закладів.

  Присвоєння вчених звань науково-педагогічним працівникам навчальних закладів вищої професійної додаткової освіти, що мають державну акредитацію, здійснюється в порядку, установленому для науковопедагогічних працівників державних вищих навчальних закладів.

  3. Навчальні заклади додаткової освіти та організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, зобов'язані забезпечити підвищення кваліфікації працівників, для яких зазначені навчальні заклади та організації є основним місцем роботи.

Стаття 20. Фінансування навчальних закладів додаткової освіти та організацій, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти

  1. Фінансування навчальних закладів додаткової освіти та інших навчальних закладів у частині реалізації додаткових освітніх програм здійснюється засновниками навчальних закладів. Навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, відповідно до договорів із засновниками можуть здійснювати діяльність з реалізації додаткових освітніх програм на умовах часткового або повного самофінансування.

  2. Засновники державних і комунальних навчальних закладів, що реалізують освітні програми основної загальної освіти дітей, відповідно до договорів між навчальними закладами та їхніми засновниками зобов'язані виділяти освітнім установам фінансові кошти в обсязі, необхідному для організації навчання за додатковими освітніми програмами.

  3. Встановлені Кабінетом Міністрів України мінімальні нормативи витрат роботодавців на професійну додаткову освіту і додаткову професійну підготовку працівників можуть бути диференційовані за галузями економіки і регіонами, але не можуть складати менше 2 відсотків від витрат на заробітну плату. Фактичні витрати відносяться на собівартість продукції (послуг) у порядку, встановленому законодавством України.

  4. Державні органи, у компетенцію яких входить розподіл державних замовлень на додаткову освіту, здійснюють розміщення зазначених державних замовлень на конкурсній основі. При цьому для участі в конкурсі запрошуються навчальні заклади будь-яких організаційно-правових форм

Стаття 21. Забезпечення реалізації права на додаткову освіту

  1. Держава забезпечує можливість реалізації громадянами права на додаткова освіта за допомогою створення необхідних соціальноекономічних умов для розвитку системи додаткової освіти, надання пільг громадянам, що одержують додаткова освіта.

  2. Держава сприяє громадянам в одержанні професійної додаткової освіти, у тому числі дітям і молоді, які виявляють здібності в засвоєнні додаткових освітніх програм, за допомогою надання їм спеціальних державних стипендій, включаючи стипендії для навчання за межами території України. Порядок надання таких стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  3. Держава цілком або частково компенсує громадянам, що потребують соціальну допомогу, у тому числі безробітним громадянам, витрати на одержання додаткової освіти.

  Категорії громадян, додаткова освіта яких здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів, а також джерела і розміри таких коштів, форми їх виділення зазначеним громадянам визначаються в порядку, встановленому відповідно Кабінетом Міністрів України та органами місцевого самоврядування.

  4. Держава створює умови для самоосвіти громадян, у тому числі забезпечує державну підтримку розвитку і реалізації дистанційних методів та (або) засобів навчання різного призначення, а також засобів масової інформації та організацій, що здійснюють освітню та освітньо-інформаційну діяльність.

  5. Кошти, витрачені громадянином на одержання додаткової освіти у навчальному закладі, що має державну акредитацію, відраховуються з відповідної бази оподаткування при розрахунках податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) відповідно до законодавства України про податки і збори.

  6. За особами, що направляються роботодавцями на навчання в очній формі за додатковими освітніми програмами в навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи. Іногороднім особам, які направлені на навчання в очній формі, витрати у зв'язку з відрядженням оплачуються за рахунок роботодавців відповідно до законодавства України.

  7. Прийняті державні цільові науковотехнічні та економічні програми повинні включати розділи про професійну додаткову освіту і підготовку кадрів.

  8. Держава стимулює здійснення інвестицій у систему додаткової освіти, створює і розвиває навчальні заклади додаткової освіти, заохочує надання пільгових кредитів роботодавцям для здійснення ними інвестицій у додаткову освіту та оплати вартості навчання працівників за додатковими освітніми програмами.

Стаття 22. Гарантії реалізації прав працівників на одержання додаткової освіти

  1. Роботодавець у порядку, встановленому цим Законом та іншими відповідними нормативними правовими актами України, забезпечує професійну підготовку, професійну перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників. Порядок направлення працівників на навчання за додатковими професійними освітніми програмами з ініціативи роботодавця встановлюється колективним договором (угодою).

  При укладенні трудового договору (контракту) роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з порядком направлення в навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, або організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти.

  2. У випадку, якщо додаткова освіта передбачає професійну перепідготовку і після її одержання планується переведення працівника на нове місце роботи, роботодавець зобов'язаний при направленні працівника на навчання ознайомити його з умовами і характером роботи на новому місці і дістати згоду працівника на його переведення на нове місце роботи.

  3. При вивільненні працівників у зв'язку з ліквідацією організації або скороченням чисельності або штату роботодавець зобов'язаний забезпечити професійну перепідготовку працівників, що вивільняються, за однією із додаткових освітніх програм із метою подальшого працевлаштування працівників, за винятком працівників, що мають право на одержання пенсії за віком.

  4. Організаціям, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, при навчанні в таких організаціях працівників може даватися фінансова допомога у формі пільгових кредитів, цільових субсидій та в інших формах. Розміри, умови і порядок надання фінансової допомоги визначаються відповідно Кабінетом Міністрів України та органами місцевого самоврядування.

Стаття 23. Гарантії прав педагогічних працівників державних і комунальних навчальних закладів системи додаткової освіти

  1. За умовами праці та оплати праці педагогічні працівники державних і комунальних навчальних закладів додаткової освіти прирівнюються до відповідних категорій працівників державних і комунальних навчальних закладів, що реалізують основні освітні програми.

  На педагогічних працівників, що реалізують програми додаткової освіти дітей у державних і комунальних навчальних закладах, у тому числі на керівників таких закладів, поширюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для відповідних категорій працівників загальноосвітніх закладів.

  2. При реалізації додаткових освітніх програм додаткової освіти дітей ставка заробітної плати педагогічного працівника встановлюється з розрахунку 18 годин навчального навантаження педагогічного працівника на тиждень.

  3. На науково-педагогічних і педагогічних працівників державних і комунальних академій підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки і державних та комунальних інститутів підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки, у тому числі на керівників таких академій і інститутів, поширюються пільги, соціальні гарантії і надбавки до заробітної плати, установлені для відповідних категорій працівників державних вищих навчальних закладів.

Роздiл ІІІ. МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ В СФЕРІ ДОДАТКОВОЇ ОСВІТИ

Стаття 24. Міжнародне співробітництво України в сфері додаткової освіти

  1. Україна здійснює міжнародне співробітництво в сфері додаткової освіти і сприяє його розвитку.

  2. Навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, а, також, громадяни мають право брати участь у міжнародних програмах в сфері додаткової освіти.

  3. Навчальні заклади додаткової освіти, інші навчальні заклади, що реалізують додаткові освітні програми, і організації, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти, вправі відповідно до законодавства України:

  встановлювати зв'язки з іноземними і міжнародними організаціями в сфері додаткової освіти, у тому числі проводити спільні дослідження, здійснювати обмін працівниками, що навчаються, відповідними технологіями, програмами;

  створювати за участю іноземних осіб навчальні заклади додаткової освіти та організації із забезпечення діяльності таких навчальних закладів;

  самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства України.

Роздiл ІV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набуває чинності з 1 січня 2003 року.

  2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня прийняття цього Закону:

  підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

  привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

  забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;

  забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.