Інтенсивність розвитку та вияву міжмовної інтерференції залежить від багатьох чинників, одним із яких є ступінь спорідненості мов.

На специфіці інтерференції залежно від структури та системи контактуючих мов наголошує чимало лінгвістів, які стверджують, що поява і ступінь вияву інтерференції залежать від лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, серед яких насамперед виділяють структурні розходження між двома мовами.

Близька спорідненість контактуючих мов, за свідченням багатьох дослідників, є вирішальним фактором легкого виникнення інтерференції. Так, Н.Борисенко вважає, що ймовірність появи інтерферем у мовленні зумовлена деякими внутрішніми, власне лінгвістичними, факторами взаємодії близькоспоріднених лексико-семантичних діапазонів, стверджуючи, таким чином, що інтерференція в умовах контакту близькоспоріднених мов є меншою порівно з неспорідненими [Борисенко 1990]. Як одне з основних джерел появи лексичної інтерференції у мові О. Шинкаренко визначає часткові відповідності в лексичних системах російської та української мов [Шинкаренко 1995].

Однак Л. Бараннікова наголошує, що при взаємодії близьких мовних чи діалектних систем інтерференція виникає легше, та наявність великої кількості схожих ланок обмежує можливості широкого розвитку її, оскільки остання виникає саме на основі несхожості, різниці [Баранникова 1966].

У.Вайнрайх, аналізуючи перспективи дослідження інтерференції, наголошує на тому факті, що чим більше різниця між системами мов, тобто чим більше у кожній з них виявляються властиві лише їй форми та моделі, тим більшою є проблема вивчення та потенційна галузь інтерференції [Вайнрайх 1979].

З.Блягоз дотримується думки, що при контактуванні споріднених мов інтерференція менше помітна, ніж при зіткненні різносистемних [Блягоз 1976], тоді як Л.Бараннікова слушно зауважує, що при взаємодії близьких мовних систем іноді важко розмежувати факти, що виникли в результаті інтерференції, та сліди, залишки первинної близькості мов.

 Взаємодія української та російської мов була об’єктом дисертаційних досліджень І.Шинкаренко, О.Север’янової, Г.Борисенко, цій проблемі присвячено колективну монографію “Украинско-русское двуязычие”, а також цілий ряд публікацій, зокрема Т.Кузнєцової, Г.Бараннік, В.Труба та інших лінгвістів, які доходять висновку, що близькість мов створює умови для їх змішування, для проникнення мовних елементів у мовлення.

 Північне Приазов’я є достатньо етнічно строкатим регіоном, у якому проживають переважно українці та росіяни. Тривалий час тут провідне місце (як засіб офіційного та розмовного спілкування у межах міста) посідала російська, тоді як українська активно функціонувала у сільській місцевості та родинному спілкуванні. Крім того, за даними анкетування, значна частина українців використовувала дві мови: як офіційну (на виробництві) – російську, вдома – українську, і таку інтерференцію у лінгвістичній літературі визначають як підсвідому.

Необхідно також зазначити, що паралельно з підсвідомою інтерференцією значну роль у формування змішаного мовлення жителів регіону відіграла і свідома інтерференція, що виявлялася у зменшенні престижності української, болгарської, грецької та мов інших етнічних меншин у регіоні.

У багатьох роботах результат взаємодії української та російської мов розглядається як явище суперінтерференції, під якою розуміється неусвідомлене білінгвами змішування у мовленні різних мовних систем, своєрідна напівмова з незначною мовною домінантою. Суперінтерференцію, яка є широко розповсюдженою не лише в усному, а й у писемному мовленні, слід визнати характерною особливістю близькоспорідненої двомовності, в умовах контактування ж діалектних систем це призводить до виникнення гібридних форм.

У писемному мовленні порівняно з усним кількість інтерференції значно менша, що пояснюється певною контрольованістю, вибірковістю графічного матеріалу.         

Для багатьох місцевих жителів змішане мовлення є єдиним засобом спілкування, і сформувалося в особливий місцевий говір. Крім того, досить значна кількість діалектичних особливостей названих районів сформувалася під впливом російської мови, а тому дані явища (діалектизм – інтерферована одиниця) нерідко дуже складно диференціювати. У переважній більшості ситуацій мовлення базовою (основною) є українська мова з елементами російської (значно рідше – болгарської чи грецької), бо, по-перше, ці дві мови найбільш поширені в регіоні, і, по-друге, їх генетична спорідненість є плідним ґрунтом для виникнення інтерференції.

Коротко проаналізуємо основні види інтерференції, виявлені у мовленні українців Північного Приазов’я.

Фонетична інтерференція. На думку окремих дослідників, достатня нерозповсюдженість фонетичної інтерференції може бути пояснена тим, що ступінь системної організації фонологічного рівня мови є значно вищим порівняно з іншими, зокрема, лексичним, а зміни, які відбуваються на рівні фонетичної системи, не обов’язково супроводжуються залученням іншомовних фонем. Серед причин виникнення українсько-російської фонетичної інтерференції нерідко називають прозорі етимологічні співвідношення між російськими та українськими словами, а також   спільність графіки обох мов.

При переході з української на російську і навпаки для вимови окремих слів мовець використовує лише зовнішньо тотожне звукове оформлення, вимовляючи слово відповідно до артикуляційних та орфоепічних норм рідної мови. Це пояснюється тим, що в українській мові можна знайти відповідники до всіх російських фонем, хоча за фонетичною якістю російські та українські голосні та приголосні не збігаються, тобто фонематична база єдина; у процесі вимови слова за стандартом іншої мови власна артикуляція не змінюється.

В умовах тривалої українсько-російської мовної взаємодії активізується процес нівелювання фонетичних відмінностей у спільних для мов словоформах. Це відбувається, зокрема, і тому, що мовець, сприймаючи невластиве рідній мові слово, підганяє його під стереотип фонетичної системи рідної мови.

Крім того, близькість української та російської мов на різних їх рівнях породжує відсутність критичного ставлення носіїв мов до фонетичної сторони мови, яке пояснюється наявністю багатьох спільних рис.

Другим специфічним різновидом фонетичної інтерференції є змішування акцентологічних рис обох мов.

 Лексична інтерференція близькоспоріднених мов виявляється у таких формах: а) типові копії; б) відхилення, зумовлені відмінністю лексичної семантики української і російської мови , тобто виділяється насамперед лексемна (власне лексична) інтерференція, що розглядається як заміна лексеми елемента, належного до словника однієї мови, на еквівалентну у смисловому та стилістичному відношенні іншомовну лексему, і ця заміна є механічною, неусвідомленою і лінгвістично немотивованою; а також лексико-семантична, основою якої є непропорційність словникового складу обох мов при різному співвідношенні полісемічних та моносемічних лексичних одиниць, що визначається також нетотожністю семантичних обсягів слів у мовах, різною ієрархією їх значень та іншими подібними фактами.

 Крім того, лексична інтерференція є результатом взаємодії одиниць, які в українській та російській мовах можуть або суттєво різнитися, або бути достатньо подібними.

У межах граматичної інтерференції виділяють морфологічну та синтаксичну. Традиційно вважається, що морфологічна система є більш стійкою та стабільною за своєю внутрішньої спаяністю, непроникною для зовнішніх впливів, а запозичення словоформ можна виявити лише як виняток.

І дійсно, морфологічна інтерференція проявляється у мовленні досить слабко і лише у складі синтаксичних одиниць, а тому порушення морфологічних норм відбувається у контексті та нерідко розглядається як порушення синтаксичних норм, тобто у структурі синтаксичної інтерференції. 

Аналізуючи мовлення мешканців Північного Приазов”я, ми дійшли висновку, що при взаємодії близькоспоріднених мов інтерференція є дещо специфічною, а у процесі комунікації мовці не звертають увагу на те, якою мовою вони спілкуються, оскільки в будь-якому разі вони порозуміються і, таким чином, активне використання інтерферованих елементів не є перешкодою для взаєморозуміння.

1.Баранникова 1966 - Баранникова Л.Ф. Вопросы методики преподавания иностранного языка в связи с проблемой языковой интерференции \\ Проблемы интерференции и взаимодействия языков.- Саратов, 1966.

2. Борисенко 1990 – Борисенко Н.А. Лексико-семантическая интерференция в русской речи на Украине (лингвистический и социолингвистический аспекты). Автореферат… канд. филол. наук. – Киев, 1990.

3. Блягоз 1976 - Блягоз З.У. Контактирование русского и родного языков в условиях двуязычия. - Ростов-на-Дону, 1976.

4. Вайнрайх 1979 - Вайнрайх У. Языковые контакты. – Киев, 1979.

5. Шинкаренко 1995 – Шинкаренко О.В. Явище лексичної інтерференції в українському мовленні молоді Кіровоградщини. Автореферат … канд. філол. наук. – Київ, 1995.