Document Actions

ПЕРЕДМОВА

ПЕРЕДМОВА

Права людини, парламентаризм, права національних меншин, лібералізація, свобода пересування, свобода отримання освіти будь-якого рівня – ці невід’ємні атрибути демократичного громадянського суспільства є тими фундаментальними цінностями західної культури, які стали ключовими орієнтирами загальноєвропейської інтеграції.

Україна не тільки за географічними межами, а й за сутнісними цінностями є європейською державою, яка прагне посісти відповідне місце в європейському економічному, культурному й освітньому просторі. Яскравим прикладом прагнення України увійти до європейського освітнього простору стало приєднання її до Болонського процесу, що вимагає від неї цілеспрямованого впровадження ступеневої освіти та найсучасніших освітніх стандартів і разом з тим, активної інтеграційної освітньої діяльності в європейському і світовому інформаційному просторі. Це передбачає організацію міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, конгресів, семінарів, ”круглих столів”, участь у міжнародних освітніх і наукових програмах та фондах, проведення спільних наукових досліджень, відрядження за кордон науково-педагогічних кадрів для викладання та наукової роботи, обмін інформацією між науковцями, спільне видання наукових праць тощо.

Пропонований до уваги читачів збірник є результатом співробітництва в галузі обміну інформацією німецьких та українських фахівців.

Задум цього видання з’явився кілька років тому, коли невелика делегація Бердянського державного педагогічного університету, перебуваючи на запрошення Німецької мовної спілки у затишному передмісті Нюрнберга Ерлангені, відвідала університет Фрідріха-Александра. Відбулися зустрічі з керівництвом університету та провідними фахівцями факультету наукового виховання, які окреслили основні обрії майбутнього співробітництва: можливі обміни студентами та викладачами, спільні наукові та просвітницькі заходи і проекти та, що найважливіше в інформаційну епоху, обмін результатами досліджень, матеріалами та публікаціями. Саме ці ідеї знайшли відображення у підписаній у 2003 році Угоді про співробітництво в галузі наукових досліджень і викладання між двома університетами, що стала юридичною основою подальшої співпраці українських і німецьких науковців.

У 2004 році після тривалого електронного спілкування та поодиноких візитів співпраця перейшла у практичну площину. Науковці факультету виховання за ініціативою професора Уве Кребса упорядкували добірку статей, надрукованих ними останнім часом у провідних німецьких виданнях. Статті добиралися в такий спосіб, щоб вони відбивали основні напрями педагогічних досліджень в університеті Фрідріха-Александра. Ці статті були надіслані до Бердянського державного педагогічного університету. У свою чергу, науковцями БДПУ також було підготовлено низку статей з концептуальних проблем педагогіки, дослідженням яких вони займаються, що до цього не були надруковані в українських та зарубіжних виданнях.

Усі статті німецьких дослідників було перекладено українською мовою. Навіть поверхове ознайомлення з ними стало поштовхом до руйнації певних усталених стереотипів. Перший стереотип, сформований ще у ХVІІІ-ХІХ століттях і майстерно описаний К.Ушинським у статті ”Про народність у суспільному вихованні”
(1857 р.). Згідно з ним, німецька педагогічна думка схильна до надмірного філософствування та побудови всіляких систем, абсолютизації знань та поверхового ставлення до виховання, що врешті-решт створює у молодості мрійників, а у старості – формалістів.

Другий стереотип склався вже в радянські часи, коли про зарубіжну педагогіку було прийнято говорити й писати лише в критичному плані як про теоретичні підвалини виховання буржуазією слухняних та частково освічених членів капіталістичного суспільства.

Третій стереотип пов’язаний із культивуванням у Німеччині протягом тривалого часу (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття) ідей винятковості та зверхності німецької нації, що призвело до страшних катаклізмів ХХ століття – Першої та Другої світових війн. Звідси – дуже обережне ставлення до німецької педагогічної думки як явища суто національного.

До цього слід ще додати, що в цілому наукові здобутки німецьких педагогів були мало відомі широкому педагогічному загалу в Україні. За радянських часів в історії педагогіки пунктирно згадувалися протестантські педагоги Ф.Меланхтон, І.Штурм, В.Тратцендорф, пієтистська педагогіка А.Франка, неогуманізм Ф.Вольфа, В.Гумбольдта, філантропізм І.Базедова, національне виховання І.Фіхте та експериментальна педагогіка Г.Кершенштейнера, П.Наторпа, Г.Гаудіга. Докладніше висвітлювались ідеї колосів німецької педагогіки ХІХ століття Й.Гербарта та Ф.Дістервега. Педагогіка другої половини ХХ століття була представлена низкою праць східнонімецьких учених, переважно в галузі дидактики та педагогічної психології. Наприкінці ХХ століття до цього переліку додалися антропософія Р.Штайнера й вальдорфська педагогіка як її практичне втілення, а також поодинокі дослідження з окремих проблем дидактики.

З огляду на це, робота, за яку взялися вчені-педагоги БДПУ, була покликана заповнити існуючий вакуум і на прикладі досліджень одного з педагогічних центрів Німеччини ознайомити широкий педагогічний загал зі спектром проблем, що розв’язують науковці факультету наукового виховання університету Фрідріха-Александра.

Виявилось, що питання, над розв’язанням яких працюють німецькі колеги, багато в чому співзвучні із дослідженнями українських науковців. Це дало можливість означити провідні напрями наукових розробок, тематика яких у німецьких та українських педагогів збігається. Саме вони і сформували основні розділи збірника.

Збірник складається із семи розділів. У першому розділі ”Освіта в суспільстві епохи глобалізації” йдеться про зміни, що відбуваються в освіті в умовах формування єдиного освітнього простору з притаманними йому вимогами до змісту й результатів освітньої діяльності, спільними ціннісними орієнтирами, побудованими на однакових принципах навчально-виховного процесу. На основі аналізу змін, що відбулися протягом останнього десятиліття
ХХ століття, сформульовано головні вимоги до базової основної освіти та визначено головні перешкоди на шляху її досягнення. Досліджується система цінностей української освіти та їх відповідність європейським освітнім орієнтирам, на підставі чого виводиться аксіологічна мотивація розвитку освіти в Україні. На прикладі навчання всесвітньої історії визначено шляхи формування соціальної ідентифікації учнів у суспільстві епохи глобалізації.

У другому розділі ”Теоретичні засади розвитку, виховання та навчання” розглядаються загальнотеоретичні проблеми педагогіки. Розкриваються нові ракурси старої дискусії про роль спадковості та виховання у становленні особистості, доводиться теза про те, що виховання не є технологією, а є комплексним мистецтвом. Досліджується орієнтовна основа розумового розвитку як удосконалення інтелектуальної сфери і пізнавальних здібностей людини, передусім здатності до виконання різноманітних операцій логічного мислення; роль емоцій у цьому розвитку та шляхи організації навчання, зорієнтованого на розумовий розвиток учнів. Виходячи з еволюційного вчення, визначено пріоритетні підходи до навчання і виховання дитини в умовах сучасного суспільства. Через визнання здібностей як орієнтовних дій розв’язується питання щодо специфіки, характерної для них у кожній діяльності, визначаються конкретні одиниці відповідних здібностей, які відокремлюються від знань, умінь та навичок, що, на відміну від них, виконують робочу частину діяльності. Виявлено сутність складного психологічного явища моральної свідомості, яка розглядається як сукупність когнітивних (моральні уявлення, поняття, знання), світоглядних (моральні переконання, ціннісні орієнтації, ставлення, інтереси), поведінкових (моральні можливості, стосунки), емоційних (моральні почуття) компонентів.

Третій розділ ”Роль традиції у сучасній системі виховання” присвячений формуванню виховних та освітніх традицій і ритуалів та їх впливу на сучасні системи виховання. У ньому аналізується процес розвитку та виховання особистості в суспільстві, побудованому на родових відносинах (традиційна культура). Розглядається механізм формування шкільних ритуалів і традицій, виявляються причини їх живучості у шкільному житті та особливості впливу на виховний процес. Крім того досліджується проблема використання здобутків народної педагогіки у вихованні різних груп дітей, зокрема обдарованої дитини.

У четвертому розділі ”Актуальні проблеми історії педагогіки” здійснено спробу знайти відповіді на найболючіші освітні проблеми сьогодення в науковій педагогічній думці минулих століть. Питання про витоки та причини тривалого існування проблеми фізичного покарання розглядається під кутом зору педагогіки нового часу, ґендерне питання – в контексті буржуазного жіночого руху кінця ХІХ – початку ХХ століття. Розкрито теоретичні засади, форми і методи просвітницької роботи німецької громадськості у Приазов’ї у другій половині ХІХ – початку ХХ століття.

П’ятий розділ ”Дошкільна та початкова освіта: виклики та відповіді” містить матеріал з проблем дошкільної та початкової освіти. Насамперед це підготовка дітей до життя в інформаційному суспільстві; формування в них певного ставлення до засобів масової інформації, засвоєння знаків та мовних символів, унаслідок чого діти набувають певної медійної компетенції. Але це аж ніяк не означає, що в умовах інформаційного суспільства втрачає своє значення формування інших компетенції, зокрема комунікативної та мовленнєвої як її складової. Тому в цьому розділі подано результати досліджень розвитку описового мовлення дошкільнят; розроблені критерії, за якими визначається його рівень та характеризуються його ступені. Вивчається система методичної підготовки студентів до викладання початкового курсу української мови, описуються різні форми проведення практичних і лабораторних занять з методики викладання української мови, розкриваються особливості їх організації та контролю.

Розділ шостий ”Організаційно-технологічні засади сучасного шкільного навчання” присвячено проблемам технологізації навчання. У ньому розкривається сутність поняття ”технологія навчання” як дидактичної категорії, визначаються відмінності ”технології навчання” від моделей та методів навчання; здійснюється класифікація технологій навчання; подано докладну характеристику технологій повного засвоєння навчального матеріалу та розвивального навчання, зокрема проблемного навчання як їх різновиду; простежується процес технологізації навчання на прикладі організації навчання історії в загальноосвітній школі. Під кутом зору підготовки студентів до педагогічної професії досліджуються деякі аспекти цього процесу: технології виховання, співвідношення теорії і практики, знань і рефлексії, навичок, досвіду і звички у навчанні, педагогічного такту, способів подолання історичних труднощів тощо.

В останньому розділі ”Педагогічні проблеми соціальної адаптації особистості” зібрані дослідження, пов’язані з підготовкою дітей до життя в сучасному суспільстві з його усталеними моральними та правовими нормами. Йдеться про сутність морального вчинку як дії, яка не передбачає покарання законом, а лише заслуговує морального осуду і має епізодичні прояви та зумовлюється зовнішніми несприятливими умовами розвитку особистості, а також внутрішніми мотивами, інтересами, емоціями дитини. Подані міркування з приводу нормативності та норм з медичного, фізичного та педагогічного погляду, які виводять на певні біологічні та етичні узагальнення. Порушується питання про підготовку педагогів до профілактики правопорушень та пропонується особистісно-орієнтована модель такої профілактичної роботи. Досліджується первинний та вторинний вплив засобів масової інформації, доводиться необхідність виховання в дитини критичного ставлення до конфліктів, що висвітлюються мас-медіа, та формування здібності ненасильницького розв’язання конфліктів як складової медійної компетенції учнів.

Безперечно в цьому виданні ми не знайдемо відповідей на всі актуальні запитання педагогічної науки, тим більш конкретних рецептів їх розв’язання. Аналіз історії розвитку освіти переконує, що механічне використання зарубіжного досвіду, пряме ”пересаджування” чужої моделі на національний ґрунт – неефективне і соціально невиправдане. Але всебічно проаналізувати, зіставити й визначити, що й за яких умов доцільно використати у вітчизняній теорії і практиці навчання та виховання, безумовно, необхідно.

Сучасна філософія освіти, на відміну від попереднього, детерміністського підходу, що визначав єдиний і досить окреслений шлях розвитку, утверджує актуальність дослідження різних шляхів розвитку освіти з метою її подальшого вдосконалення. З огляду на це, знайомство з підходами до освітньої діяльності, що здійснюється в одній із найпотужніших країн світу – Німеччині, є вкрай важливим.

Дослідження німецьких та українських педагогів доводять, що сучасна освіта має бути відкритою та гнучкою, готувати молодь до правильного життєвого вибору. За своїм спрямуванням організація і зміст навчання і виховання покликані утверджувати гуманістичні цінності й рівновагу між людиною та довкіллям, толерантність та взаємоповагу, відкидання споживацького ставлення до буття, вирівнювання шансів дітей з різних суспільних верств та дітей із особливими потребами на здобуття освіти.

Видання подібних збірників поки ще не стало широко розповсюдженою практикою, оскільки вимагає чимало зусиль від кожної зі сторін – учасниць проекту. Редакційна колегія висловлює щиру подяку координатору роботи з німецького боку професору Уве Кребсу, ректору Бердянського державного педагогічного університету Крижку Василю Васильовичу за фінансування цього видання, а також сумлінним перекладачам – викладачам Бердянського державного педагогічного університету кандидату педагогічних наук, доценту Чулковій Людмилі Опанасівні, кандидату педагогічних наук, доценту Володіній Наталі Вікторівні, старшому викладачу Данукало Наталі Григорівні, викладачам кафедри української мови (завідувач кафедри – кандидат філологічних наук, доцент Христіанінова Раїса Олександрівні) і української та зарубіжної літератури (завідувач кафедри – кандидат філологічних наук, доцент Харлан Ольга Дмитрівна), літературному редактору – кандидату філологічних наук, доценту Філоненко Софії Олегівні.

Будемо вдячні всім, хто зацікавиться виданням і висловить свої міркування та критичні зауваження. Вони допоможуть нам у подальшій роботі.

Костянтин Баханов, проректор з наукової роботи БДПУ

by melechko — last modified 2006-10-23 09:05

BDPU

Document Actions

ПЕРЕДМОВА