Document Actions

ПІДГОТОВКА МАГІСТРАНТІВ ДО УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ В УМОВАХ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ

Г.В.Кашкарьов,

кандидат педагогічних наук,

доцент

(Бердянський державний

педагогічний університет)

підготовка магістрантів до управління навчальним закладом в умовах особистісно орієнтованої освіти

На ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти цілком закономірно актуалізувалася проблема особистісно орієнтованої освіти, метою якої є не формування, а знаходження, підтримка, розвиток людини в людині й розвиток у неї механізмів самовиховання, саморозвитку, адаптації, саморегуляції тощо. Відповідно мета особистісно орієнтованого управління полягає у створенні оптимальних умов для розвитку та становлення особистості як суб’єкта діяльності й суспільних відносин. А це спонукає до пошуків нових підходів у підготовці майбутніх керівників.

Спеціальна підготовка керівного складу освітянської галузі сьогодні є проблемою важливою й актуальною, це нагальна вимога часу. На жаль, керівники навчальних закладів, працівники районних, міських, обласних управлінь освіти здебільшого не мають відповідної професійної підготовки до управління. Як правило, вони є висококваліфікованими фахівцями з різних учительських спеціальностей. Тому витоки проблеми невідповідності реального рівня функціональної компетентності керівників навчальних закладів рівневі, необхідному для ефективного управління, криються саме у відсутності професійної управлінської освіти.

Функціональна компетентність керівника – це система знань та умінь, які є адекватними структурі та змісту управлінської діяльності.

Для теоретичного обґрунтування функціональної компетентності керівника сучасної школи (директора та його заступників) необхідно представити його у вигляді загальної моделі (або професіограми). Модель керівника школи – це його узагальнений професійний образ. Вона має показувати завдання, які розв’язує директор або завуч у своїй діяльності, зміст основних функцій управління та посадові вимоги до керівника. Професіограма – це узагальнюючий документ, який базується на розробленій моделі, з точністю враховує якості ідеального керівника та дозволяє з досить високим ступенем достовірності оцінити якості будь-якого реального керівника.

Такі автори моделей спеціалістів у галузі управління освітніми закладами, як В.Бондар, М.Гадецький, В.Демчук, Л.Каращук, В.Маслов, М.Новоселицький, Н.Тализіна, О.Тонконога та інші намагались обґрунтувати професіограму директора, яка б відповідала потребам школи в певний період розвитку країни.

Зрозуміло, що система основних знань і вмінь керівника, необхідних для ефективного управління, повинна бути адекватною структурі та змісту його діяльності. Цю проблему досліджували В.Бондар, В.Кричевський, В.Маслов, О.Тонконога. За основу побудови моделі компетентності ці автори брали професіограму діяльності та функціональні завдання й пов’язували їх з питаннями змісту підготовки та підвищення кваліфікації спеціаліста.

Питання мотиваційного та людиноцентристського управління в системі освіти досліджували такі автори, як Л.Даниленко, Г.Єльнікова, Л.Карамунка, Н.Коломинський, В.Крижко, Є.Павлютенков та інші.

Як бачимо, проблема підготовки керівників навчальних закладів є багатоаспектною й досить широко представлена в наукових дослідженнях. Проте дослідниками ще не проаналізовані особливості професійного становлення керівника з позицій особистісно-орієнтованої освіти, не виявлені педагогічні умови, які сприяють реалізації теоретичних положень вищезазначеної освітньої парадигми в практиці роботи вищої школи. Відокремлення системи педагогічних умов передбачає розкриття сутності та закономірностей особистісно орієнтованої освіти, виділення системи професійно необхідних якостей керівника та обґрунтування факторів, які сприяють їх розвитку.

Головною складовою особистісно орієнтованої освіти є створення сукупності умов, а саме: усвідомлювана мета діяльності; моральні цінності, що культивуються; чітко визначені соціальні норми діяльності й поведінки, вихід на які підлягає санкціонуванню; межі соціокультурних цінностей, які визначають особистісно й соціально значущі способи поведінки учасників навчально-виховного процесу та сприяють вільному, але водночас морально й соціально орієнтованому розвиткові особистості й схвалені суспільством (С.Подмазін).

У своїй науково-практичній діяльності ми окреслили систему знань та умінь керівника сучасної школи, виходячи з положень, зафіксованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці й освітньо-професійній програмі. Ми виходимо з того, що вкрай важливо, щоб знання не являли собою добірку абстрактних понятійних елементів, а відбивали діалектику пізнання (від загального до конкретного й навпаки) з урахуванням їх місця в пізнавальному процесі, а також сутнісних особливостей кожного типу знань. На наш погляд, доцільно виділяти дві підсистеми знань керівника. Першу складають такі групи знань: соціально-правові, фінансово-економічні, педагогічні, управлінські, психологічні. Друга підсистема – це гносеологічний ряд: методологічні, нормативні, змістовні знання, а також знання способу діяльності та уміння.

Окреслені групи знань відбивають специфіку керівної діяльності директора навчально-виховного закладу, конкретним змістом якої є управління та, відповідно, знання основ менеджменту. Знання та вміння з психології, педагогіки, права, економіки забезпечують ефективне управління, тому мають більш загальний характер.

Основною одиницею знань при цьому є не тільки поняття, але й відомості, що мають для магістранта особистісний зміст у вигляді життєвих цінностей, індивідуальних знань, відносин, прагнень і таке інше.

З точки зору діяльнісного підходу знання можна поділити на такі групи, які утворюють гносеологічний ряд:

– теоретико-методологічні: закони, закономірності, ідеї, теорії;

– теоретико-нормативні: принципи, правила, нормативи, інструкції, положення;

– теоретико-предметні (змістовні): категорії, основні поняття, факти, явища, процеси;

– теоретико-процесуальні (способи діяльності): методи, способи, прийоми, операції.

У поєднанні зі специфікою діяльності керівника така класифікація набуває предметного управлінського змісту.

Особистісно орієнтоване управління передбачає, що знання замикаються на методиках, тобто на знаннях способу дії, які безпосередньо виходять на професійні вміння. Таким чином, на основі знань формуються управлінські уміння. За цільовими ознаками їх можна об’єднати в діагностико-прогностичні, організаційно-регулятивні, контрольно-коригуючі (В.Бондар, В.Маслов).

У широкому розумінні діагностико-прогностичні вміння пов’язані зі збиранням, аналізом, систематизацією інформації, визначенням проблем, постановкою цілей, завдань, розробкою стратегічних та тактичних планів, програм дій та алгоритмів окремих видів діяльності.

Організаційно-регулятивні уміння спрямовані на забезпечення реалізації різних планів, програм, управлінських рішень, створення матеріальних і технічних умов, добір та розстановку кадрів, координацію зусиль усіх учасників навчально-виховного процесу.

Контрольно-коригуючі вміння – це вміння визначати стандарти, норми, критерії та методи оцінювання справ відповідно до них; вносити необхідні зміни, доповнення, уточнення на підставі обробки наслідків контролю; давати рекомендації щодо покращення роботи.

Зазначені вміння – це способи реалізації управлінських функцій.

Усі навчальні курси в магістрантів зі спеціальності 8.000009 – управління навчальним закладом дібрані таким чином, що вони створюють підґрунтя для опанування професії керівника, визначення змісту діяльності та шляхів подальшого вдосконалення, сприяють підвищенню професійної компетентності майбутнього адміністратора школи, яка структурно складається з управлінських, педагогічних, комунікативних, діагностичних і дослідницьких компонентів діяльності та визначається рівнем сформованості професійних знань та умінь, ступенем розвитку професійно важливих особистих якостей, які необхідні для оптимальної реалізації управлінських функцій, для досягнення цільових настанов.

Сьогодні незаперечним є твердження, що управлінець нової генерації має суттєво відрізнятися від традиційного керівника. Це зумовлено новими концептуальними та технологічними підходами до діяльності, а саме: гуманізацією та демократизацією, людиноцентристським поглядом, управлінням за результатами, програмно-цільовим і особистісно орієнтованим підходами до управління та іншими інноваціями в менеджменті.

Особистісний підхід до управління навчальним закладом передбачає певну переорієнтацію свідомості керівника, вчителя, їх поглядів на учня та на себе як цінність та самоцінність.

В управлінні навчально-виховним процесом першочергове значення має особистість керівника, вчителя, тобто педагогічно спрямована сукупність їх ідейних, емоційно-вольових та характерологічних якостей.

У психології зростання особистості розглядається через явище саморозвитку як неперервного процесу, в межах якого людина має здатність керувати подіями власного життя, формувати добрі та відкриті стосунки з іншими людьми, мужньо та послідовно захищати свої погляди, сприймати життя в усій його красі.

Розвинена особистість, яка бере на себе відповідальність за свої дії, задовольняє свої потреби без шкоди для інших людей; досягає значного успіху в діяльності, оскільки вона є для неї об’єктом самовираження; демонструє енергію в повсякденному житті; відкрита до професійних змін та нового життєвого досвіду.

Головною метою діяльності адміністрації школи в нових умовах розвитку освіти має стати створення умов, за яких спостерігається зростання особистості вчителя, коли в нього з’являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, захищеності та такі, за яких згуртованість навколо стратегічної мети діяльності школи та єдність педагогічного колективу мають для нього найвищу цінність.

Потреба людини в захищеності – це не якась примха, а одна з найважливіших умов її повноцінного розвитку. Створити атмосферу захищеності може лише той педагог, який сам шанується, захищає й сам відчуває себе захищеним. Таку захищеність створює розумне керівництво, яке здійснює контроль за навчально-виховним процесом. Контроль спрямовується не на пошук недоліків, а на пошук цікавих методів та оригінальних прийомів роботи вчителя; контроль має бути гнучким, моніторинговим. Отже, прагнення до досконалості й вимогливість до самого себе мають стати найвищим сенсом діяльності керівника та всіх учасників педагогічного процесу.

Психолого-педагогічними умовами покращення підготовки магістрантів до управлінської діяльності в умовах особистісно орієнтованої освіти, на наш погляд, є: забезпечення усвідомлення ними завдань та вимог майбутньої професії; формування в майбутніх керівників професійно-психологічної спрямованості особистості; організація активності кожного магістра; врахування в процесі навчальної взаємодії зі студентами індивідуальних особливостей кожного; максимальне використання в навчально-виховному процесі активних методів навчання та нетрадиційних форм професійної підготовки; організація керованої самостійної роботи магістрантів; індивідуально-творчий підхід до студентів, який забезпечує індивідуалізацію й творчу спрямованість навчально-педагогічного процесу, формування в них системи професійно необхідних якостей; включення до процесу навчання інтерактивних технологій, спеціально спрямованих знань, тренінгових технологій; створення гуманізованої системи відносин; розробка предметного змісту, технології його використання в навчально-виховному процесі; аналіз використання студентом різних способів опрацювання навчального матеріалу (вибір найбільш раціональних, зіставлення своїх і чужих способів, їх аналіз, обговорення, аргументація застосування й таке інше).

Без духовного (інтелектуального та емоційно-чуттєвого – „через серце”) переосмислення цілей, форм і засобів своєї діяльності тими, хто готується до здійснення управління освітніми процесами, позитивні зрушення неможливі.. Без такого переосмислення досягнення науки будуть або знову проігноровані, або сприйняті в „збоченому” вигляді.

ЛІТЕРАТУРА

1. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – №3. – С. 4-6.

2. Калініна Л. Професіограма українського директора школи // Директор школи. – 2001. – №3. – С. 13-15.

3. Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. – Х., 2004. – 240 с.

4. Сучасний керівник навчального закладу – менеджер освіти. – Тернопіль: Астон, 2003. – 344 с.

5. Сучасні шкільні технології. Ч.І / Упоряд. І.Рожнятовська, В.Зоц. – К., 2004. – 112 с.

by melechko — last modified 2006-10-23 09:05

BDPU

Document Actions

ПІДГОТОВКА МАГІСТРАНТІВ ДО УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ В УМОВАХ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ