РОЛЬ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО СПІЛКУВАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ
С.С.Ізбаш,
аспірантка
(Мелітопольський державний
педагогічний університет)
РОЛЬ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО СПІЛКУВАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ
Соціально-економічні зміни на сучасному етапі спрямовані на перехід нашої країни в новий якісний стан. Це закономірно вимагає вдосконалення всіх галузей господарства України й освіти зокрема. Актуальною в освіті є проблема особистісно орієнтованого навчання, розв’язання якої безпосередньо залежить від організації особистісно орієнтованого спілкування в педагогічному процесі. Спілкування має велике значення у формуванні позитивної “Я”-концепції особистості, в самоствердженні, реалізації своїх здібностей. У зв’язку з цим по-новому постає й проблема адаптації. Адаптація розглядається як залучення до різних видів діяльності й пов’язана з самоутвердженням особистості, з проявом активного ставлення її до світу. Завдяки спілкуванню адаптація виступає як засіб реалізації соціальної активності особистості.
Проблема адаптації, з одного боку, не є абсолютно новою, а з іншого – залишається “вічною” проблемою. В Україні вона знайшла відображення в працях Г.Балла, О.Любора, В.Матусевича, В.Осовського, Є.Павлютенкова, Б.Федоришина, Є.Якуби, Т.Каткової та ін. У педагогічних дослідженнях адаптацію молоді розглядають як неперервний і коливальний процес, у якому відбувається перехід до різних сфер: діяльності, спілкування, самосвідомості. У сфері діяльності адаптація – процес "засвоєння нових видів навчальної та трудової діяльності, научуваності" [2, с. 198]. У сфері спілкування адаптацію розглядають із позицій розширення, залучення нових видів і незвичних способів їх здійснення, тобто адаптація опосередковує процес соціалізації. Проаналізувавши поняття адаптації в педагогіці та психології, Т.Каткова додержується уявлень про адаптацію індивіда до нових умов середовища або ж виду діяльності як складного багатофакторного процесу врівноважування поміж актуальним рівнем розвитку індивіда, його можливостями та новими вимогами середовища (діяльності) до нього, а також як результат цього процесу [1, с. 13].
Більшість робіт, присвячених проблемам адаптації, виконані в умовах соціалістичної системи й потребують нового теоретико-методологічного обґрунтування. Досліджень, присвячених проблемі адаптації студентів вищих закладів освіти, практично немає, що значно збіднює діяльність викладачів вищої школи. Тому адаптаційні процеси не керуються ними, носять затяжний і формальний характер.
Мета статті – розкрити роль особистісно-орієнтованого спілкування в забезпеченні адаптаційних процесів майбутніх учителів.
Для досягнення мети визначено такі завдання дослідження: а) виділити ознаки особистісно орієнтованого спілкування; б) зробити розподіл навчальних дисциплін, які вивчили студенти ІІІ курсу за фахом “математика та інформатика” на такі види: дисципліни гуманітарного циклу, дисципліни психолого-педагогічного циклу, професійні дисципліни; в) визначити оцінки успішності студента з кожної навчальної дисципліни; г) провести самооцінку студентами параметрів соціально-психологічної адаптації; ґ) визначити середнє значення успішності кожного студента з кожного виду діяльності та середнє значення самооцінки параметрів адаптації кожного студента; д) визначити, між яким видом навчальної діяльності студентів і соціальною адаптацією існує найбільш позитивний зв’язок (за допомогою рангового коефіцієнту кореляції Спірмена).
Гуманістична педагогіка заявляє: у педагогічному процесі має бути два суб’єкти, які працюють разом, виступають партнерами й створюють союз більш досвідченого з менш досвідченим. Жоден з них не може приймати позицію “над”, вони повинні співпрацювати в процесі навчання. Суб’єкт-суб’єктний характер педагогічного спілкування – принцип його ефективної організації, який полягає в рівності психологічних позицій, взаємній гуманістичній установці, активності, взаємопроникненні у світ почуттів та переживань, готовності прийняти співрозмовника, взаємодіяти з ним [4, с. 113].
І.Зязюн вважає, що особистісно орієнтоване спілкування педагога передбачає виконання нормативно заданих функцій з виявом особистісного ставлення, почуттів. Головна мета впливу – розвиток особистості за допомогою різних форм роботи [3, с. 204]. Особистісно орієнтоване спілкування зі студентами забезпечується наявністю у викладача перцептивних здібностей, тобто вміння правильно оцінювати емоційний стан людини за виразом обличчя, жестами, мовленням. Існує два види соціальної перцепції: безпосередньо перцептивний (сприйняття й слухання іншої людини) та емпатійний (особлива проникливість у світ почуттів іншої людини). Провідну роль в особистісно-орієнтованому спілкуванні відіграє культура слухання. У взаємодії зі студентами використовуються два види слухання: активне та емпатійне. Викладач, застосовуючи активне слухання, намагається визначити вміння студента відображати зміст навчальної інформацій. Він уточнює інформацію, яку хоче донести студент, за допомогою додаткових запитань. При цьому використовує такі способи активного слухання: перефразування (повторення важливих моментів вислову своїми словами з метою уточнення інформації); резюмування (відтворення слів партнера в скороченому вигляді з метою підбиття підсумків); розвиток ідеї (виділення з вислову логічного наслідку з метою швидкого просування в бесіді вперед, що надасть можливість отримати інформацію без прямих запитань).
Емпатійне слухання дозволяє переживати ті почуття, які переживає партнер. Підтримуючи емпатійне слухання, викладач має зрозуміти емоційний стан студента, точно розпізнати почуття або емоцію, яка стоїть за висловом, а також продемонструвати, що його почуття не тільки зрозуміли, але й прийняли. Емпатійне слухання допомагає нейтралізувати схильність викладача до оцінки особистості та запобігає утворенню бар’єрів діалогічного спілкування.
Головними ознаками особистісно орієнованого спілкування викладача зі студентами є такі:
1. Особистісна орієнтація співрозмовників – готовність бачити й розуміти співрозмовника. Кожний має право на власну думку, і ми повинні прагнути не нав’язувати думку, а допомогти іншому обрати власний шлях розв’язання проблеми.
2. Рівність психологічних позицій співрозмовників. Уникати домінування педагога, не створювати психологічні бар’єри, використовувати позицію “на рівних”, відкритість і довіру.
3. Готовність стати на точку зору співрозмовника. Володіння емпатією, що означає вміння не тільки слухати, але й відчувати настрій партнера, розділяти його почуття, співпереживати.
У процесі навчання особистісно-орієнтоване спілкування забезпечує реальний психологічний контакт у групі студентів, допомагає сформувати позитивну мотивацію навчання, створює психологічну обстановку колективного пошуку та спільних роздумів, формує міжособистісні стосунки. Крім того, через спілкування створюються ситуації, які стимулюють самоосвіту студента. Якщо виходити з того, що в процесі соціальної адаптації взаємодіють два суб’єкти – конкретна особистість і колектив однолітків, то можна стверджувати, що завдяки спілкуванню особистості в колективі долаються соціально-психологічні бар’єри, які стримують розвиток особистості (невпевненість, сором’язливість, скутість); здійснюється соціально-психологічна корекція в розвитку й становленні найважливіших умінь особистості – мовлення та мисленнєва діяльність.
Є.Якуба вважає, що адаптація як залучення до різних видів діяльності пов’язана із самоутвердженням особистості, з проявом її активного ставлення до світу. Адаптація виступає як спосіб реалізації соціальної активності [5, с. 159]. Ми додержуємося тієї думки, що без цілеспрямованої організації викладачем особистісно орієнтованого спілкування, неможливо забезпечити повну соціальну активність особистості в процесі навчання, а отже, і її успішну адаптацію. За характером спілкування викладача зі студентами, за відгуком на діяльність викладача можна судити про ставлення студентів до викладача, а також про характер ставлення студентів до вивчення того чи іншого предмета.
Для того, щоб виявити зв’язок між соціальною адаптацією майбутніх учителів математики та інформатики й видами їхньої навчальної діяльності, ми провели опитування. В опитуванні брали участь студенти ІІІ курсу факультету математики та інформатики Мелітопольського державного педагогічного університету. До складу дисциплін гуманітарного циклу увійшли історія України, політологія, філософія, культурологія, цивільна оборона; до дисциплін психолого-педагогічного циклу віднесено психологію, педагогіку, педагогічну практику, основи педагогічної майстерності; до професійних дисциплін належать лінійна алгебра, елементарна математика, математичний аналіз, інформатика, аналітична геометрія, програмування, теорія чисел, обчислювальна практика, диференційна геометрія. Виписавши оцінки кожного студента з кожного навчального предмета, визначили середнє арифметичне успішності студента з окремого виду навчальної діяльності.
Т.Каткова, окресливши модель соціально-професійної адаптації студентів, виділила параметри соціально-психологічної адаптації, які вважає умовою її успішного протікання [1, с. 104]. Серед них найголовнішими є такі: 1) стосунки із викладачами вищого навчального закладу; 2) ставлення до вироблення загальних для групи й ВНЗ традицій та цінностей; 3) стосунки із товаришами в групі; 4) ставлення до громадської роботи в групі, ВНЗ. Оцінивши за п’ятибальною шкалою параметри адаптації, визначили середнє арифметичне значення параметрів адаптації для кожного студента. Результати дослідження представлені в таблиці 1.
Для того, щоб дізнатися, який із трьох видів навчальної діяльності тісніше пов’язаний із соціальною адаптацією студентів, ми по черзі визначали коефіцієнт рангової кореляції Спірмена за формулою: r = 1 - . На підставі проведених розрахунків ми отримали такі результати: r = 1- ;
r;
r =
Таблиця 1
|
Студенти
Серед.
арифм. значення по:
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
13
|
14
|
|
Гуманітарним дисциплінам
|
4.9
|
5.0
|
4.9
|
5.0
|
4.4
|
4.9
|
5.0
|
4.5
|
4.6
|
4.9
|
4.6
|
5.0
|
5.0
|
5.0
|
|
Псих.-пед. дисциплінам
|
4.7
|
5.0
|
5.0
|
4.7
|
4.0
|
4.0
|
4.7
|
3.3
|
4.0
|
4.3
|
4.7
|
4.7
|
5.0
|
5.0
|
|
Професійним дисциплінам
|
4.1
|
4.6
|
4.2
|
4.6
|
3.6
|
4.5
|
4.2
|
3.4
|
4.5
|
4.6
|
4.8
|
4.7
|
4.9
|
4.8
|
|
Параметрам адаптації
|
4.75
|
4.0
|
3.75
|
3.5
|
4.0
|
3.5
|
3.5
|
4.0
|
3.75
|
4.25
|
4.25
|
4.25
|
3.5
|
4.25
|
Отримані значення коефіцієнтів рангової кореляції свідчать про те, що найбільш позитивний зв’язок спостерігається між соціальною адаптацією й дисциплінами психолого-педагогічного циклу (r = 0,31). Це дає нам підстави стверджувати, що викладачі психолого-педагогічних дисциплін під час організації навчального процесу приділяють увагу не тільки методам і прийомам навчання, але й забезпечують особистісно орієнтоване спілкування, що підтверджується зростанням значень за параметрами адаптації (оцінкою студентів) і відповідно зростанням значень успішності студентів із цього циклу навчальних дисциплін (за оцінками викладачів).
Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що особистісно орієнтоване спілкування – це важливий вид діяльності, який упливає на атмосферу емоційного благополуччя в колективі, створює умови для успішної соціальної адаптації студентів, що, в свою чергу, багато в чому визначає результативність навчальної діяльності.
На наступному етапі дослідження плануємо виявити, з яким видом навчальної діяльності професійна адаптація корелює більше.
ЛІТЕРАТУРА
1. Каткова Т.І. Соціально-професійна адаптація студентів вищих навчальних закладів економічного профілю. – Запоріжжя: Прем’єр, 2004. – 136 с.
2. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. 2-е изд. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.
3. Педагогічна майстерність / Під ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.
4. Петровская Л.А. Компетентность в общении. – Социально-психологический тренинг. – М., 1989. – 188 с.
5. Якуба Е.А. Стажировка и проблема повышения качества подготовки специалиста в вузе // Социальная активность специалиста: истоки и механизм формирования (социологический анализ) / Под ред. Е.А.Якубы. – Харьков: Вища школа, 1983. – 159 с.
by
melechko
—
last modified
2006-10-23 09:05