Berdyansk State Pedagogical University
You are here: Home → Scientific publication → Психологія №1'2005 → ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ІНІЦІАТИВНІСТЬ МОЛОДШИХ УЧНІВ ТА ЗАСОБИ ЇЇ РОЗВИТКУ
Navigation
 
Document Actions

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ІНІЦІАТИВНІСТЬ МОЛОДШИХ УЧНІВ ТА ЗАСОБИ ЇЇ РОЗВИТКУ

О.В.Старинська,
старший викладач
(Бердянський державний
педагогічний університет )
 
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ІНІЦІАТИВНІСТЬ МОЛОДШИХ УЧНІВ ТА ЗАСОБИ ЇЇ РОЗВИТКУ
 
Останнім часом нешаблонна, творча праця професійних педагогів, яка активізує інтелектуальні зусилля до пошуку нового, набуває непересічної виховної та дидактичної цінності і посідає чільне місце у підготовці вихованців школи до життя. Особливого значення набуває інноваційна діяльність педагога на дошкільному та початковому шкільному освітніх рівнях, оскільки перші роки суспільного виховання та навчання дітей мають надзвичайно важливий вплив на подальший розвиток інтелекту, творчості, формування характеру вихованців.
На жаль, сучасна масова школа ще не стала справжньою кузнею творчої особистості. У ній нерідко навчання продов­жує зводитися до запам'ятовування та відтворення певних способів дій, типових прийомів розв’язання тих чи інших задач.
Дуже цікавим, на наш погляд, є дослідження того, як і коли відбувається принципове розходження в розвитку пасивного і активного ставлення дитини до навчання.
У нашому дослідженні нас цікавлять умови трансформації природньої активності дитини в ініціативну навчальну діяльність, і, нарешті, в творчість особистості, яка здатна генерувати нові ідеї.
Узагалі ініціативність не може розглядатися лише в контексті тієї чи іншої діяльності. Як особистісна риса вона ґрунтується на природній активності людини, в ній поєднані складові багатьох сфер особистості (емоційної, вольової, інтелектуальної) і вона ж у свою чергу є підґрунтям для формування інших інтегративних рис особистості.
Ініціативність, яку діти виявляють у навчальній діяльності, є інтегральною характеристикою особистості, яка включає інтелектуальну, мотиваційну та емоційно-вольову сферу. Розумові здібності складають лише фундамент цієї ініціативності, вони визначають операційні можливості дитини, але вони виявляються не безпосередньо, а лише через призму мотиваційної та емоційно-вольової структур особистості. Вони в свою чергу можуть гальмувати або стимулювати вияв розумових здібностей, таким чином визначаючи широту та глибину пізнавального процесу. Взагалі ініціативність у навчальній діяльності, безумовно, є підґрунтям для формування творчості дитини, тому що її феномен полягає у виході за межі вимог певної ситуації. Можливо, це центральна ланка творчості.
        З терміном “ініціативність” ми вперше зустрічаємось у творі Джона Локка “Думки про виховання”. Головним мотивом людської діяльності та ініціативи він вважав особистісну зацікавленість. Крім Дж.Локка, своє бачення цієї вольової якості висловили Джон Стоарт Мілль, Г.Спенсер. Відображаючи погляди молодого буржуазного класу, вони постійно підкреслювали, що “серйозному ділку” необхідні ініціатива та прагнення до особистого почину.
          Ще В.Бехтерев говорив, що виховання “повинно створювати особистість з самостійною ініціативою (виділено автором), з критичним ставленням до всього оточуючого, особистість, сильну духом і тілом, з любов’ю до всього людського, піднесеного і прекрасного... ” [2, с.7]
  З поняттям ініціативності дослідники тісно пов’язують такі поняття як „самостійність”, „активність” особистості, „творчість”. Обґрунтуванню взаємозв’язків цих понять присвячено чимало психолого-педагогічних досліджень.
 Розглядаючи ініціативу як особистісну рису, Д.Богоявленська вводить поняття "інтелектуальна ініціатива", під яким мається на увазі продов­ження мислительної діяльності за межами того, що вимагається, не ототож­нюючи її з проявами будь-якої ініціативи в інтелектуальній сфері [3,  с.7].
Сутність ініціативи, на думку П.Рудика, полягає "в здатності людини до самостійних вольових проявів, які знаходять своє вираження в самостійній постановці цілі, самостійній організації самої дії, спрямованої на досягнення цієї мети" [9, с.217].
Л.Новікова вважає, що ініціативу характеризує самостійність у постановці цілей діяльності, у знаходженні шляхів і засобів її реалізації. При цьому автор підкреслює, що здатність людини виконувати дії без сторонньої допомоги, без будь-яких вказівок, самостійно – головне в характеристиці ініціативи. [6, с.17].
           Г.Люблінська аналізує ініціативність як найвищу форму активності дитини, поряд із наслідувальною й виконавчою активністю, вважаючи, що вона розвиває не тільки гнучкість думки, сміливість пошуку, але й творчі здібності дитини. При цьому ініціатива, творча активність можуть мати різний ступінь вираженості: від самостійного виконання дитиною відомих правил до вміння по-новому подивитись на старе і звичне, самостійно поставити й вирішити будь-яке нове завдання, або знайти новий, більш раціональний підхід до вирішення вже знайомого [5].
             У дослідженні соціальної активності О.Долинська розглядає ініціативні дії як найвищий вияв відповідальності дітей старшого дошкільного віку при виконанні доручень близьких дорослих і однолітків. При цьому рівень ініціативних дій характеризується як ентузіазм і велике бажання дітей виконати діяльність (що переживається саме в момент отримання завдання), захоплююча робота, піклування і переживання за якість продукту, за наявності перешкод – вміння самостійно мобілізувати зусилля, спрямування на досягнення результату, виявляючи при цьому ініціативу і творчість [4].
Ряд дослідників розглядає ініціативу як показник вищої форми активності особистості (К.Абульханова-Славська, Р.Суховейко, О.Лозова, А.Цаболова). Так, К.Абульханова-Славська характеризує ініціативу як одну з найважливіших форм соціальної активності, яка виступає як "вияв особистісного інтересу і творчого ставлення до дійсності, стрічної активності стосовно іншої людини. Ініціатива, –підкреслює автор, – це збереження особистістю творчої або авторської позиції в процесі діяльності. Ця форма активності виступає як причина початку і розгортання діяльності" [1, с.15].
Не можна погодитись з тими дослідниками, які зводять сутність ініціативності лише до інтелектуальних характеристик особистості. Здатність висувати оригінальні творчі ідеї, звичайно, залежить від інтелектуального рівня особистості, хоча і не зводиться до нього. Ініціатива людини з високо розвиненим, самостійним, критичним мисленням відрізняється глибиною, творчістю, внесенням інновацій у різні сфери діяльності. Тому багато дослідників розглядають ініціативність як складне утворення особистості, її інтегральну якість (П.Іванов. Є.Погоніна. І.Плотнієкс та ін.). Є.Погоніна наприклад, вважає, що ініціативність є оптимальною формою ініціативно-інтегрального утворення, до якого входять компоненти потребово-мотиваційної, емоційно-вольової та інтелектуальної сфер. Але, як підкреслює автор, якість самої ініціативності не зводиться навіть до сукупності складових, а являє собою похідне від них вище особистісне утворення, опосередковане домаганнями особистості [8, с.188].
С.Петухов уводить поняття "творча ініціатива", яка харак­теризується новаторським, оригінальним починанням на противагу відтворюючій ініціативі як власному починанню, що не виходить за межі досвіду оточуючих [7, с.67].
Однак ми вважаємо, що не всяка ініціатива є творчою і розглядаємо творчість як похідну від ініціативи. Здалося б, логічно припустити, що критерієм творчої ініціативи є створення нового. Однак не всяка ініціатива є передумовою створення нового. Ініціативна дія інколи пов'язана із самостійним підходом особистості до створення вже відомого, з відкриттям "для себе", творчим оволодінням знаннями та навичками людської діяльності, творчим ставленням до справи. Специфікою ініціативної діяльності може бути домінуючий в ній суб'єктивний характер, тісно пов'язаний з емоційною сферою особистості.
                Слід зазначити, що ініціативність тісно пов’язана з іншими особистісними утвореннями. Зокрема розвинена самостійність є важливою передумовою становлення ініціативності особистості, сприяє більш успішному її розвитку. А з іншого боку, вияв ініціативності сприяє формуванню самостійності та цілого ряду інших якостей особистості. Треба сказати, що всі зазначені якості необхідні сучасному учневі, оскільки навчання передбачає самостійну активність особистості і вимагає від неї ініціативи, одночасно розвиваючи її, формуючи готовність до діяльності в нових умовах. Операційна підготовка молодшого школяра до навчання неможлива без цілеспрямованого формування в нього умінь і навичок ініціативної діяльності. Доречно зазначити, що з останнім пов’язано багато питань, які стосуються оцінки рівня ініціативності особистості, прогнозування результатів її діяльності, контролю та корекції поведінки і виховання.
Чому саме розвиток ініціативності молодшого учня потребує такої уваги? Тому що саме в цьому віці дитина у повній мірі включається в навчальну діяльність, яка стає для неї провідною. Але поява ранця, вчителя, класної дошки та дзвоника, завдань та оцінок – усієї багатої шкільної атрибутики ще не означає, що відбувся своєрідний обряд вікової ініціації, тобто проблема переходу від дошкільного дитинства до школярства ще не вирішена. Перед дитиною, так би мовити, у весь зріст постає навчальна задача, що вимагає пошуку нового, відсутнього у поведінковому репертуарі дитини способу дії, передбачає непродуктивні дії учня, а дитина, що тільки-но прийшла до школи, заходиться на вершині довіри [10, с.17] та наслідування і у найвищому ступені та готова відтворювати будь-які дії, слова, думки вчителя (звичайно, у межах свого розуміння). Для того, щоб спрямувати активність та ініціативність дитини у бажаному напрямку, зберегти її, підтримати і розвинути, слід особливу увагу приділяти організації навчальної діяльності та процесу її становлення. Ось чому ми досліджували учнів І класів (6-7 років).
Де і коли на цьому шляху втрачається природжена активність людини, спрямована на пізнання оточуючого середовища, встановлення закономірностей і створення чогось нового? Яким чином зберегти дитячу жагу до знань і прищепити їм ініціативність у навчальній діяльності? В аспекті розв'язання поставлених питань особливої актуальності набуває проблема вдосконалення педагогічної технології, впровадження інновацій, які б забезпечили формування ініціативності, творчості, активності школяра.
           Ось чому, на наш погляд, слід займатись розробкою та впровадженням спеціальних експериментальних програм навчання у першому класі, які, б формували у дитини навички ініціативної поведінки у навчанні. Адже ініціативний учень здатний опанувати навчальний матеріал у більшому обсязі та значно ґрунтовніше. Чому період упровадження експериментальних програм визначається саме першим роком навчання? Тому, як ми вже мали нагоду говорити, що це період становлення учбової діяльності дитини, визначення її стилю та особливостей. Тобто саме в цей час слід навчати дитину вчитись.
            Ми розробили експериментальну програму, що містила спеціальні завдання, які залучали дитину до ініціативного способу взаємодії, розвивали її ініціативність. Вона включає експериментальну систему ігор та вправ для учнів перших класів, спеціальні завдання з усіх навчальних предметів, які залучають дитину до ініціативного способу взаємодії, розвивають її ініціативність. До програми увійшли такі види завдань, як ігрові, випереджальні, творчі, проблемні, завдання на розвиток мислительних операцій, логіки, завдання для самостійної та диференційованої роботи. При цьому слід зазначити, що частина з них мала міжпредметний характер. Інноваційність експериментальної програми ігор та вправ полягала в тому, що вона поєднувала завдання, різні за формою та за змістом, у певну систему навчання і формування ініціативності. Реалізовувалась програма протягом першого року навчання на спеціальних енциклопедичних уроках.
Структура кожного заняття передбачала складання і розв'язування задач на матеріалі довкілля, математики, виконання вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень, збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням, використання інтегрованих завдань, цікавинок (завдання для інтелект­туаль­ного самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, тематичні загадки тощо).
Під час виконання творчих вправ учнів не обмежували у виборі способів їх розв'язання, максимально заохочували пошуки різних способів і знаходження серед них найраціональніших. На таких уроках є обов'язковим принцип диференційованого підходу. Під час виконання нестандартних завдань використовувалися різні види диференційованої допомоги:   додаткова   конкретизація   творчої   вправи;   наведення
аналогічного завдання, виконаного раніше; вказівки на зразок способу дії; пояснення ходу виконання подібного завдання у вигляді малюнка чи схеми; попереднє розв'язування найпростіших допоміжних вправ; елементи допомоги з теоретичними довідниками; пам'ятка; попередження учнів про типові помилки, неправильні підходи та інше.
              Вся практична діяльність з формування в молодших школярів ініціативності в процесі їх навчання була підпорядкована розв’язанню таких завдань:
-     вивчення можливостей школярів початкових класів у засвоєнні ініціативних дій;
-     розробка відповідної методики навчання дітей, а також апробація її у процесі вивчення програмового матеріалу;
-     вивчення впливу цієї методики на підвищення якості знань та формування творчої діяльності.
          Навчальний  експеримент  проводився  з  учнями  перших  класів  (6-7 років). Розбіжність у розвитку ініціативності в них полягає у зміні діапазону індивідуальних відмін. Так, у дітей ,що розпочали навчання з шести років, як і в учнів, які розпочали навчання з семи років, діапазон індивідуальних відмін у другому класі порівняно з першим розширюється, а потім звужується. Але у шестирічних першокласників він ширший (плюс-мінус 0,82%), ніж у семирічних першокласників (плюс-мінус 0,79%). Це значить, що шестирічні першокласники в деяких випадках можуть виконувати завдання на більш високому рівні. Але ці дані дослідження показали, що не виявлено прямої залежності розвитку ініціативності від віку першокласників.
            Для дослідження внутрі функціональної структури ініціативності було проведено кореляційний та факторний аналіз рівнів розвитку ініціативності. Його результати показали, що під впливом навчання у внутрішньо функціональній структурі ініціативності учнів експеримент­тальних класів відбулися зміни у провідних факторах: кількості статистично значущих зв’язків, інформативності провідних факторів та інформативності кожного з них. Дослідження показало, що у внутрішньо функціональній структурі ініціативності провідне місце посідає інтелектуальний фактор у тісному зв’язку з вольовим та емоційним. Саме центральне місце інтелектуального фактору дозволяє говорити про створення підгрунття для вияву творчості особистості.
 
ЛІТЕРАТУРА
1. Абульханова-Славская К.А.Социально-психологические аспекты активности личности // Социально-психологические проблемы производст­вен­ного коллективизма. – M: Наука, 1983. – С .7-22.
2. Бехтерев В.М. Вопросы воспитания в возрасте первого детства.–СПб.,1909. – С.5-9.
3. Богоявленская Д.Б. Диагностика становления творческои личности // Психодиагностика и школа: Тезисы симпозиума. – Таллин, 1980. – С.5-12.
4. Долинская О.Н. Принятие детьми требований окружающих как фактор развития их социальной активности // Психолого-педагогические механизмы формирования качеств социально-активной личности у детей дошкольного и младшего школьного возраста. – М.,1986. – С.24-29.
5. Люблинская А.А. Детская психология. – М.: Просвещение, 1971.
6. Новикова Л.С. Особенности инициативы старше клас­сников   в общественно-полезной деятельности: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. Одесса, 1968. – 20 с.
7.Петухов С.А. Проявление инициативы учащихся 3-го класса на уроках труда: Дис. ... канд. психол. наук. – М., 1954. – 160 с.
8. Погонина Е.А. Психологические особенности инициатив­ности старших школьников в общественной деятельности и условия ее развития: Дис. ... канд. психол. наук. – М., 1986. – 203 с.
9. Рудик П.О. Психология. – М.: Учпедгиз, 1955. – 428 с.
10. Смирнова Е.О. Влияние формы общения со взрослыми на эфективность обучения дошкольников // Вопросы психологи. – 1980. – №6. – С.16-19.
    
by melechko — last modified 2005-12-23 12:30

BDPU

Rambler's Top100