кандидат педагогічних наук, доцент

(Бердянський державний педагогічний університет)

 

 

У педагогічному середовищі існує досить часто вживане визначення освіти як того, що залишається у людини після завершення навчання. Однак, за свідченням психологів, пам’ять учнів зберігає лише незначний відсоток інформації, якою вони з часом зможуть вільно користуватися. У 1998-2000 роках у міських і сільських школах деяких районів Запорізької області нами було проведено у режимі експерименту дослідження розвитку пам’яті учнів 6-7 класів. Воно показало, що вже наприкінці уроку історії, на етапі закріплення навчального матеріалу, учні здатні пригадати 28% основної та 22% другорядної інформації (насамперед це факти та особи, значно слабше – дати, географічні назви й терміни). Наступного дня, якщо в розкладі немає уроку історії й навчальний матеріал спеціально не повторювався, ними пригадується до 20-22% інформації. А тиждень по тому, після закріплення й повторення вдома та на уроці, шестикласники здатні пригадати 28-30% інформації. Ще через тиждень, тобто через два тижні після вивчення нового матеріалу, пам’ять учнів зберігає 20-22% інформації. На кінець навчального року в пам’яті учнів залишається близько 8% інформації, отриманої на уроці [2]. Ці дані майже повністю збігаються з результатами дослідження пам’яті учнів, здійсненого психологом Н.Чутко у 70-х роках, і підтверджують загальну тенденцію її розвитку [3, с.75].

Оскільки частка інформації, що зберігається у довготривалій пам’яті, така невелика, то логічно виникає запитання: „Що саме складає основу уявлень школярів про історичний період?” Для з’ясування цього було здійснено анкетування учнів шостих класів п’яти шкіл м.Бердянська Запорізької області (ЗОШ №3, 5, 11, 15, 16). Обрані школи достатньо великі й розташовані у різних районах міста. Історію в шостих класах викладають сім учителів різного віку й статі, з різним педагогічним стажем. У навчанні використовуються підручники О.Бандровського та І.Щупака [1].  

Анкетування, яким було охоплено 227 учнів, проводилося наприкінці травня 2003-2004 навчального року. Виставлені семестрові й річні оцінки виключали можливість тиску на учнів. Під час відповіді в них не було підручників і зошитів тому, що заздалегідь не попереджали. У більшості випадків заповнення анкет відбувалося за відсутності вчителя історії, що дозволяло учням бути більш розкутими у відповідях. Зрозуміло, повністю ізолювати учнів один від одного не можливо, шанс підглянути у листок товариша залишався. Але визначені умови позбавляли сенсу цю дію: учням було запропоновано 11 запитань, кожне з яких було спрямоване на виявлення певних образів стародавнього світу, що закарбувалися у пам’яті.

Відповідь на перше запитання: „Коли ти чуєш назву „Стародавній світ”, які образи у тебе виникають?” – вимагало від учнів знайти найяскравіший образ, що асоціюється з визначеним періодом історії. У більше половини учнів (51%) історія стародавнього світу викликає образ сюжетної картини. У 32% учнів вона пов’язана з первісністю: стоянка первісних людей (21%), полювання первісних людей (5%), „напівоголені люди”, „люди в шкурах” (6%). 13% складають військові сюжети: давня війна (7%), гладіаторські бої (6%). 2-5% – сюжети, пов’язані з культурою: раби будують піраміду (3%), грецький театр (1,5%), олімпійські ігри (0,5%). Досить часто учні (49%) асоціюють стародавній світ з відомою архітектурною спорудою, головним чином, з тих, що винесені на обкладинку підручника або зображені на початку розділів: єгипетські піраміди (24%), житло первісної людини, печера (10,5%) (хоча останнє дуже умовно можна вважати архітектурною спорудою – К.Б.), „чудеса світу” (9,5%), Колізей (6%), сфінкс (6%), китайський мур (1,5%), вавілонська вежа (0,5%).

Набагато менше учні пов’язують стародавній світ з історичними постатями, героями та богами (8%): Цезар (2%), Тутанхамон (1%), Клеопатра (1%), грецькі боги (2%), єгипетські боги (2%). Ще рідше в учнів шостого класу при пригадуванні стародавньої історії виникають образи конкретних історичних подій (7%), та й серед них, в основному, ті, що вивчалися останніми: повстання Спартака (4,5%), вбивство Цезаря (2%), пунічні війни (0,5%).

У незначної кількості учнів (6%) стародавній світ асоціюється з географічним орієнтиром, насамперед, із стародавніми містами Римом (5,5%) та Помпеями (0,5%). Лише деякі шестикласники створюють образ стародавнього світу на основі окремих предметів або абстракцій та узагальнень, а саме: амфора, ієрогліф, троянський кінь, папірус, фараон, багатство тощо.

20% учнів не спромоглися створити образні асоціації або підмінили образ історичного періоду образом підручника або вчителя, на зразок : „У мене в голові спливають сторінки підручника...”, „Коли я чую назву „Стародавній світ”, то бачу вчительку, яка лагідним голосом розповідає про життя людей у минулому”.

Переважна кількість учнів не зрозуміла запитання й намагалася дати характеристику не історичного періоду, а процесу вивчення й уроку історії як формі його організації (близько 60%). Ось чому у переліку обраних ними прикметників переважали цікавий (54%), загадковий (13%), захоплюючий (15%), яскравий (1%), такий, що легко запам’ятовується (1%), „класний”, „прикольний” (2%), нецікавий (2%). 39% учнів наголосили на тривалості цього періоду: „давній”, „старий”, „тривалий”, „нескінченний” тощо. 40% шестикласників підкреслили позитивний вплив періоду стародавньої історії на розвиток людства: значущий (12%), красивий, унікальний (8%), добрий, чудовий, мудрий, тріумфальний, милосердний, науковий, розвивальний. Майже стільки ж анкетованих (38%) наводять прикметники з негативним забарвленням: жорстокий, безсердечний, злий, грубий (23%), войовничий (12%), дуже важкий, жахливий (4%), руйнівний (2%). І лише 22% учнів вважають основною характерною рисою періоду наявність соціальної нерівності, називають ці часи рабовласницькими (19%), бідними (14%), нерівноправними, експлуататорськими, егоїстичними тощо (1%). Отже, шестикласники переважно позитивно ставляться до історії як до навчального предмету, але неоднозначно – як до історичного періоду, вважаючи його як позитивним, так і негативним.

Відповіді на третє й четверте запитання мали виявити уявлення про віддаленість у часі й тривалість стародавньої історії. Аналіз анкет показав, що 40% шестикласників чітко уявляють, що історія стародавнього світу завершилася у V столітті нашої ери, тому дали відповіді: 1504, 1496 або 1500 років тому (за логікою 2004-500). 13,5% опитаних віддаляють історію стародавнього світу до її початку, тобто до появи людини (1 млн. років тому). У 4% учнів завершення історії стародавнього світу асоціюється з новою ерою. Решта (42,5%) або взагалі не називає дати, або визначає якісь окремі, часто випадкові, орієнтири (2500 рік до нашої ери, ІІІ століття до нашої ери тощо), розмірковуючи за схемою „така-то подія вважається складовою історії стародавнього світу – ця подія відбувалася в такому-то році – це означає, що стільки-то років тому була історія стародавнього світу”.

Відповіді на перше запитання, пов’язане зі створенням образів стародавнього світу, виявили, що учні не схильні символізувати історичні події та асоціювати з ними великі періоди історії. Передбачаючи це, розробники анкети запропонували учням назвати найяскравіші події історії стародавнього світу. За частотою згадування події вишикувалися так: падіння Риму (34%), пунічні війни (33%), поява первісної людини (27%), повстання Спартака (19%), будівництво пірамід (17%), походи Александра Македонського (11%), поява держави (10%), Троянська війна (8%), диктатура Цезаря (8%), греко-перські війни (4%), виникнення християнства (4%), заснування Риму (3%), льодовик (3%). Решта подій згадувалася лише поодинокими учнями. Отримані дані свідчать про те, що найчастіше найяскравішими подіями учні вважають ті, які вивчалися ними останнім часом (6 із 14 подій), і стосуються історії Риму. Багато учнів 6 класу не відрізняють події від історичних процесів, тому відносять до подій появу людини або утворення держави. Разом з тим, це свідчить про вплив на уявлення учнів теоретичних узагальнень, можливо, за рахунок опанування фактичним матеріалом. Помітним є й те, що учні серед найяскравіших подій назвали виникнення християнства, що навряд чи можна було спостерігати ще 5-7 років тому.

Сьоме запитання вимагало від учнів згадати непересічні історичні постаті, які, певною мірою, є символами історії стародавнього світу. Загальний перелік згаданих осіб склав 58 імен, з яких безпосередньо відношення до визначеного періоду мали 52, оскільки помилково до осіб були занесені грецькі боги Зевс та Посейдон, російський цар Петро І, Ян Гус й, навіть, Колізей. Якщо взяти до уваги ті імена, що згадувалися частіше, ніж двічі, то цей перелік скоротиться до 23 позицій: Цезар (74%), Клеопатра (26%), Александр Македонський (25%), Октавіан Август (22%), Гомер, Спартак (11%), Архімед, Калігула (7%), Тутанхамон, Нерон, Ромул (6%), Аристотель, Костянтин Великий (5%). Ганнібал (4%), Хамурапі, Траян, Помпей, Тутмос ІІІ, брати Гракхи (3%), Перикл, Нефертіті, Демосфен (2%). Такий результат анкетування наводить, принаймні, до кількох висновків. По-перше, ще раз підтвердилася теза про те, що краще пригадується те, що вивчалося пізніше. По-друге, учні виділяють ті історичні постаті, образи яких останнім часом знайшли відображення у кінематографі й на телебаченні (Цезар, Клеопатра тощо). Разом з тим, учні дещо гіпертрофовано сприймають їх роль в історії, наголошуючи, головним чином, на обставинах особистого життя, а не на внесок у розвиток тогочасного суспільства. Наприклад, „Клеопатра відома тим, що тричі побралася з імператорами, а потім отруїлася”. По-третє, у відповідях певної частини учнів (особливо дівчат) відчувається прагнення до гендерної рівності. Це виявилось у появі в переліку видатних осіб імен визначних жінок (Клеопатра. Нефертіті), чого не було ще у середині 90-х років. По-четверте, кількість пригадування учнями історичної особи свідчить і про визначення певних пріоритетів: на перший план висуваються правителі та політичні діячі, які прославилися завоюваннями, або правління яких пов’язане з масштабними політичними катаклізмами. Проте, значно рідше згадуються прибічники демократії й реформатори (3% учнів згадують братів Гракхів, 2% – Перикла, а Октавіана Августа – 20%, Калігулу – 7%) та діячі культури (Гомер – 11%, Архімед – 7%, Аристотель – 5%, Демосфен – 2%). По-п’яте, в деяких учнівських відповідях можна побачити намагання відійти від окреслення кола найяскравіших історичних осіб та визначити народи, які відігравали визначну роль на арені стародавньої історії. Але виглядає це досить кумедно, оскільки змішуються всі відомі учням народи не тільки з курсу стародавнього світу, а й з історії України („македонці, спартанці, палестинці, фінікійці, скіфійці, слов’яни, козаки, німці, махновці, сирійці”).

Відповідь на наступне запитання мало визначити, як шестикласники уявляють особливості світогляду та зовнішності людини у різних цивілізаціях стародавнього світу. Проте, абстрактне формулювання запитання („Чим людина стародавнього світу відрізняється від сучасної?”) призвело до зовсім іншого його тлумачення учнями. Майже всі анкетовані зосередилися на пошуку відмінностей між первісною та сучасною людиною. 79% учнів визначили, що сучасна людина насамперед вирізняється якісними характеристиками (розумніша – 35%, культурніше й освіченіша – 12%, винахідливіша – 7%, цивілізованіша – 5%, демократичніша – 4%, не має поганих звичок – 2%. 59% шестикласників наголошують на морфологічних відмінностях сучасників: більший мозок – 13%, рука – 11%, загальна будова тіла – 8%, чоло – 7%, статура – 4%, волосся, шкіра – 4%. 45% учнів помітили відмінності в житті та побуті: одяг – 22%, побутова техніка – 19%, зручності – 1%, житло – 1%, спосіб здобуття харчів – 1%. Лише 4% учнів визначили соціально-економічні відмінності: знаряддя праці – 1%, заняття – 1%, наявність соціальних станів – 1%, форма влади – 1%. В цілому ж, відповіді учнів хоча дещо примітивно, але відбивали комплексне бачення відмінностей стародавньої людини від сучасної. „Сучасна людина солідна, одягнена, нагодована, культурніша за тодішніх людей”, „Сучасна людина ходить прямо, одягається, має статеві органи, довші від первісної людини”.

Десяте запитання мало з’ясувати характер уявлень учнів про повсякденне життя людей у стародавньому світі. Відповіді учнів свідчать про дуже обмежені уявлення шестикласників про повсякденне життя. Дуже часто поняття „повсякденне життя” вони підміняють поняттям „суспільні відносини” („раби працювали, воїни воювали, держава керувала”), а характеристики зводять до спрощених, навіть банальних фраз („вони носили одяг, якого вже немає”, „про одяг мені відомо, що він був простим і що його шили руками”, „в усіх людей усього було мало”, „їли вони, що дадуть”). Майже третина учнів або взагалі не відповіла, або не дала відповіді по суті на запитання. Більшість із тих, хто спромігся відповісти, зосередилися на основних заняттях – 11% („люди займалися землеробством, ловили рибу”), соціальному гнобленні та суспільному розшаруванні („імператор одягався гарно, у вояків була своя форма, у селян одяг бідний”, „влада підвищувала податки, крала землі, віддавала у рабство дітей”, „рабів за непокірливість били, а ще гірше – розпинали на хрестах”, „рабам видавали сорочку на рік, а потім забирали”). 15% учнів пов’язують побут із зовнішнім виглядом людини („носили пов’язки на нижній частині тіла”, „фарбували стіни печер та очі”, „одягалися в хутра вбитих тварин”). 13% школярів асоціюють побут із розвагами (відвідуванням Колізею – 4% і театру – 4%, полюванням – 2%, Олімпійськими іграми – 2%). 9% вважають житло людини основою її побуту, звідси й висловлювання, на зразок: „Вони були бездомними, а якщо й з домом, то їхній дім це якась печера або на дереві, чи у норі, в дуплі”. Лише окремі учні відзначили, що побут людей відрізняється залежно від часу та простору („У Римі проводили гладіаторські бої, у Греції – Олімпійські ігри, в Єгипті носили перуки та фарбували очі”, „Первісні люди носили шкіри, а греки – туніки”, „Первісні люди займалися полюванням, а єгиптяни будували піраміди”).

1.     Бандровський О.Г. Історія стародавнього світу: Підручник для 6 класу середньої школи. – К.: Генеза, 1996. – 252 с.

2.     Баханов К.О. Методичний посібник з історії. 7 клас. Традиції та інновації у навчанні історії в школі. – К.: Генеза, 2001. – 296 с.

3.     Чутко Н.Я. Развитие памяти школьников на материале изучение истории. – М.: Педагогика, 1982. – 152 с.